Думка в кишені (Частина 2)

Очевидно, що всі рішення, пропозиції та все інше формуватимуться без активної участі України, оскільки вона не виставила на переговори особу, що має відповідні повноваження. Щоправда, у світі існує практика використання радників, або напівофіційних осіб, які можуть вести ні до чого не зобов’язуючі переговори, щоб промацати ґрунт для можливих дій і рішень. Але погодьмося, зараз не та ситуація, коли можна просто послухати, щось записати в блокнот й уточнити. Зараз потрібна активна, професійна та дипломатична робота, а не оце все.

Крім того, у такій якості можуть використовуватися особи, які мають бездоганну репутацію, наприклад — колишні президенти, що гідно правили країною і, між іншим, довічно мають статус президента, або ж діячі, чий досвід, інтелект і працездатність високо оцінена політичною та дипломатичною спільнотою. Такі персони можуть відпрацювати просто на своєму імені та привезти уповноваженій особі, у даному випадку — президенту, варіанти вирішення якоїсь проблеми. Але Єрмак нічого цього не має і, більше того, європейські партнери та Штати неодноразово наполягали на тому, щоб Україна більше не виставляла до групи переговорників цього персонажа. Але його знову виставили.

Зрозуміло, що це буде розцінено так, що керівництво України не змогло оцінити серйозність ситуації, а тому — вирішуватимуть без урахування думки України. Це і є — повна втрата суб’єктності. Між іншим, нам дуже пощастило, що тепер, замість зв’язки Макрон-Меркель, діє зв’язка Макрон-Мерц, і тому можна сподіватися на те, що ці гідні джентльмени будуть кращими адвокатами України, ніж «зелень». Зірки зійшлися на нашу користь, і разом із лідерами провідних європейських країн за Україну вписалося керівництво Японії, наприклад, висловивши своє «фе» Трампу.

І ось у цій ситуації Україна знову послала статиста, якого давно не повинно навіть близько бути до місць прийняття рішень щодо України. Між іншим, дуже цікаво спостерігати за бездіяльністю відповідних правоохоронних органів, які просто зобов’язані були відкрити Конституцію, прочитати статтю про повноваження президента і розпочати перевірку на предмет перевищення службових повноважень посадовою особою. І якщо перша особа закрита конституційним імунітетом, який у форматі «монобільшості» пробити рішуче неможливо, оскільки вона — обрана всенародним голосуванням й отримала мандат, хоч уже й давно протухлий, то завгосп такого мандата не має в принципі, і нічого не заважає проводити подібні перевірки та в разі виявлення правопорушення ухвалювати відповідне процесуальне рішення. Але ми нічого такого не бачимо і не побачимо, поки «зелень» залишається при владі. Упевнений, після її відходу з владних кабінетів, будь-яка інша влада буде просто зобов’язана розглянути, зокрема й цей, ганебний епізод.

І ось збираючи все це до купи, ми маємо цілком чітку картину. Путін, безумовно, маніпулює «Додіком», оскільки з великою часткою ймовірності має на нього якийсь надто ганебний компромат, який складно проковтнути навіть республіканцям. Саме тому «мирний план» виник із нізвідки, ставши сюрпризом як для більшої частини адміністрації Білого дому, так і для Конгресу, а тим більше — для союзників.

З іншого боку, уряд України, по суті, самоусунувся від участі в цих бурхливих подіях, і замість нього зараз відіграють наші європейські партнери. І в даному випадку, можливо, воно й на краще, оскільки ми пам’ятаємо про те, як «Хламідії» та «Западляки» обіймалися і цілувалися з лаптями в Мінську та Стамбулі. Але все це вказує на те, що всерйоз коментувати нічого, за визначенням. Ми спостерігаємо ворушіння петрушок, у зад яким вставлені чужі руки, а тому ми утримаємося від висловлення власної думки, хоча вона у нас є. Просто почавши міркування на цю тему, доведеться топтатися по позиції Києва, хоча він «весь покритий зеленню, абсолютно весь». Тому — просто спостерігаємо за перебігом подій, але боже збав — не за джерелом з «Й**ного марафону».