Зараз бурхливо обговорюється епопея з «мирним планом» Трампа-Віткоффа і колеги нам постійно надсилають посилання на матеріали з цього приводу, але ми утримуємося від будь-яких оцінок подій, охоплених цією епопеєю, з кількох причин. Так, видання Politico, після публікації контурів цього документа, дуже м’яко і дипломатично написало про те, що товаришу Віткоффу потрібна термінова психіатрична допомога, поки він не накоїв більших бід, ніж уже зробив до цього моменту.
Але тут — занадто багато дипломатії, оскільки обмежитися констатацією необхідності допомоги психіатра лише Віткоффу було б занадто просто. На наш погляд, у США необхідно проводити мобілізацію психіатрів, формувати з них спеціальні групи і закидати їх у Вашингтон, щоб відловлювати буйних, починаючи з Пентагону чи ФБР і закінчуючи залом бальних танців, прибудованим до відомого закладу.
Тобто, обговорювати саме у практичній площині, а не в плані обговорення клінічної картини перебігу важкої і, швидше за все, невиліковної хвороби в цілого набору діячів, немає жодного сенсу. Це все одно, що взятися коментувати матеріал, з якого виготовлені ґудзики сюртука Наполеона, при тому, що цей сюртук собі придумав пацієнт палати №6 і на ньому надіта спеціальна сорочка для фіксації рук, на якій ґудзиків взагалі немає.
Звісно, за бажання можна обговорювати що завгодно, але на це шкода витрачати час. Між іншим, його навіть дуже шкода витрачати на прочитання того, що сказав рот одного з цих діячів. З більшою користю можна спостерігати видовище і слухати звуки, коли, зануривши відому частину фюзеляжу в калюжу, хтось пускає бульбашки. У цьому випадку хоч можна задуматися про теорію Габбла, на якій ґрунтується нинішня концепція розширення Всесвіту. І те, й інше — бульбашка, нехай і в різних масштабах.
Звісно, можна було дивитися на ситуацію з точки зору того, що робить Україна і яких заходів вона вживає в цьому відношенні, але після того, як стало відомо, що до Женеви від України поїхав не янелох і навіть не міністр закордонних справ Сибіга, а ларьочник Єрмак, то тут можна сказати про те, що ми спостерігаємо не просто повну втрату суб’єктності України, а й діяння, які мають розглядатися компетентними органами на предмет складу кримінального злочину, що міститься в них.
Кожен може відкрити статтю повноважень президента України в Конституції України і подивитися на їхній перелік, у частині виняткових і безпосередніх, які має здійснювати виключно президент. Наприкінці цієї статті є пункт, який прямо забороняє президенту делегувати свої повноваження. До таких належать оборона та міжнародні відносини. Переговори в Женеві ведуться якраз у рамках цих двох блоків президентських повноважень і тому представляти Україну на таких заходах зобов’язаний тільки й виключно президент. У цьому випадку поїхав ларьочник.
Хоч би що було підставою для відправлення його до Женеви як глави делегації, це є антиконституційною дією. На відміну від «зелені», наші вороги та наші партнери хоч раз та читали Конституцію України і розуміють, що цей неголений тип апріорі не має жодних повноважень, хоч би якими паперами його забезпечили, оскільки в тій самій Конституції написано про те, що будь-які закони чи підзаконні акти, що суперечать Конституції, не мають сили і мають бути негайно приведені у відповідність до Основного Закону, щойно про цю невідповідність стане відомо. А це означає, що для всіх Єрмак був і залишається ларьочником, завгоспом і типом, який незрозуміло що робить за кордоном.
(Далі буде)