Велика кількість відео свідчить про те, що місця тут ще не лякані і місцева публіка ще не звикла до подібних видовищ, а тому захоплено знімає все на відео. Скажімо так, у районі Рязанського НПЗ чи інших заводів такого самого профілю місцеві вже майже не знімають прильоти дронів, хоча іноді видовище набуває небувалого розмаху і загалом там є що зняти. Але, з одного боку, місцева влада вже почала репресії проти таких кінематографістів, а з іншого – там уже звикли до подібних заходів, і черговий приліт по заводу перестав мати вигляд видатної події, а перетворився на рутину.
А тут – купа фото й відео, на які доводиться реагувати гауляйтеру столичної області, бо мовчання за великої кількості свідчень атаки виглядатиме набагато гірше, ніж будь-який коментар. Як раніше зазначалося, такі діячі мають затверджений кремлем перелік текстів, які треба запускати в ефір за тієї чи іншої конфігурації атаки. Якщо все відбувається на віддаленій місцевості, де немає свідків, то мовчання буде найкращим варіантом реакції. Можна витримати паузу, і якщо ЗСУ не опублікує своїх відео, то заяв із цього приводу не буде. Якщо ж хтось щось зняв і виклав у Мережу, треба реагувати і видавати якийсь варіант затвердженої промови, хоча і в такому випадку є певна диференціація заяв. У цьому випадку гауляйтер виступив із такою промовою:
«Сьогодні вранці на Шатурську ДРЕС було здійснено атаку безпілотників. Частину дронів знищено силами ППО, декілька впало на територію станції. На об’єкті виникла пожежа, зараз її локалізовано, екстрені служби продовжують роботу. Електропостачання в місті не порушено – перемикання на резервні лінії виконано оперативно… Вода, каналізація та електропостачання в місті Шатура працюють штатно. Вживаються всі заходи для оперативного відновлення теплопостачання».
Як неважко помітити, тут теж є вступна частина про роботу ППО, хоча на жодному відео такої помічено не було. Проте гауляйтер не став наголошувати на тому, що всі дрони було збито, і навіть не вжив слово «уламок». Це говорить про те, що це просто ми не натрапили на відео, де можна роздивитися момент атаки цілого дрона, а не його уламків, але таке відео десь гуляє в їхніх «одноглазніках» чи чомусь подібному. Тому товариш обтічно розповів про дрони, що «впали» на станцію. Зауважимо: про свої дрони та ракети вони ніколи не пишуть у такому ключі, і ті ніколи не «падають» на ціль.
Хоча тут варто зробити поправку, бо поки я писав цей текст, з’явилося відео, на якому з вікон готелю лапті таки зняли роботу власної ППО. Кожен досвідчений філателіст може переглянути їх і зробити для себе висновок про те, що це за агрегат – знаменитий «Панцир» або не менш знаменитий С-400 «Тріумф». І, як належить, усі ці події рясно прикриваються матюками. Просто зауважимо, що ця робота ППО відбувається якраз у смузі надпотужного купола, який прикриває столицю курника.
Ну, а за різними даними, атака велася на «вузол видачі потужності ДРЕС». Вузол видачі потужності – це інфраструктурний комплекс, через який електростанція передає вироблену електроенергію в єдину енергосистему. За попередніми даними, знищено три-чотири трансформатори підстанції, які й дали ту картинку пожежі, що потрапила на фото й відео. А ми лише зазначимо, що ті ТЕС на тимчасово окупованій території України або на території курника, які потрапили під атаку добрих птахів, потім добиваються повторними ударами. За кілька годин до атаки на Шатурську ДРЕС повторної атаки зазнала Зуївська ДРЕС на окупованій частині Донецької області. Тож жителям Шатури слід запастися поп-корном, бо шоу лише починається.
Кому ліньки шукати відео: https://www.youtube.com/watch?v=8YiwHaKtWz0
Гарний відос, але трудно зрозуміти іх мову :), все заблюрено. Ну і послухав ціх ведучих, постійно зараз виникає питання, чому ми не відповідали по їх території з 2022 року? Ну це питання до нашої зелені. Ну і про їх мову. 1978 рік, місячна практика в Горькому(Нижній Новгород) та в Большемурашкінсьму районі(80 км. від Горького). Треба відзначитиЮ що тоді в них ще було мало матерних слів, даже в дЄрЄвнЄ.
То ви у якихось фантастичних дєрєвнях були, тоді навіть в Україні,зустрічаючи лаптєногих дивувався з їхньої мови,бо тоді дорослі у нашій присутності ніколи не лаялись. А ця гидота до наших сіл завозилась нашими ж хлопцями,які відслужили в армії,де без мата жодного речення не говорилось. До речі поблизу села моєї бабусі було декілька саме кацапських сіл,яких туди переселили ще за часів аракчеєвських військових поселень у першій половині 19 століття,так от в українських селах матюки були рідкістю,в в у тих селах мати лились рікою і взагалі люди сильно відрізнялись,спільних шлюбів ніколи не було,бо це вважалось ганьбою.Та я й сам,коли потрапив служити на Далекий Схід зробив для себе масу філологічних відкриттів : таких словесних вивертів як там, я не чув ніколи.
Те, що кацапи лаялись зрозуміло.
Я написав про білорусів, які переважали по вживанню матів усіх на кілька поверхів.
А в селах Полтавщини наддніпрянської, звідки я родом, справді почути матюк було рідкістю і різало вухо.
Строкову службу я проходив під Санкт Ленінградом поблизу Сертолово наприкінці 80-х. Кількість військових частин навколо калибєлі рєвалюциі народила жарт: “Лєнінград ета горад даждєй, бл…єй і воінскіх частєй”
В роті у нас було п’ятеро чи шестеро білорусів з болотистої білоруської місцевості десь вище Луцька.
Так от вони вживали навпіл білоруські слова і матюки. На російську переходили важко, а матюки вживали навіть в розмові з офіцерами, і викорінити це вийшло не раніше ніж за півроку.
Пояснювали вони це просто. Такою мовою вони говорили з дитинства, а навчили їх цьому батьки і навіть в школі це проходило за рідкими виключеннями, коли їх зупиняли вчителі.
Сучасний анекдот: “Трамп забезпечить, щоб Україна була вільною, суверенною державою, — Ґрем”
щось занадто довгий
можна ж коротше: “трамп забезпечить”
З приводу “великого и могучего” у мене також є свої згадки.
Наприклад в Забайкалье населення в 1960-1985 роках було досить цікавим. Воно складалося з декількох великіх груп: потомкі козаків, потомкі переселенців різних часів і самі переселенці, потомкі забайкальськіх “сідельців” і звільнені з зон, військові, висіленці з великіх міст за різні гріхи. Найбільш матюкливою були представники останньої категорії, за ними йшли віськові. Потомки казаків були найбільш стримані на матюки, але розмовляли мовою, відмінною від класичного “русского языка”. З 4 по 7 клас я вчився в Цугольській школі, директор і частина вчителів були буряти, переважна більшисть учнів – діти віськових. Місцеві діти відрізнялися матюкливістю і дуже слабкіми результатами в навчанні. В моєму класі був учень, якому в 6 класі надавали відстрочку від призиву в армію.