Про два фінгали на фасаді (Частина 2)

Тут слід зазначити, що крім основних якостей Додіка – глибокого і всеосяжного невігластва і правового нігілізму, він має ще одну, безумовно властиву прутіну, – боягузтво. Єдиний випадок, коли він наважився застосувати військову силу у звичному розумінні цього слова, стосується бомбового удару по ядерних об’єктах Ірану. Але й там майже всю роботу виконали ВПС Ізраїлю, а бомбардувальники ВПС США прилетіли просто для скидання бомб уже після того, як союзники нейтралізували ППО та авіацію противника.

Проте в цьому випадку йдеться про можливе застосування сили вже а капела, тобто самостійно і без участі союзників, а такого Додік не наважився робити під час своєї першої каденції, хоча приводів для цього було достатньо. Чи вистачить у нього духу виконати щось подібне – побачимо, але тут важливий інший елемент саме цієї епопеї. Справа в тому, що метою проведення заходів уже названо боротьбу з наркотиками. Але цивілізовані країни це роблять на власній території, а не в інших країнах. Якщо щось таке й робиться, то в абсолютно закритому режимі і силами спецназу, а не військової операції.

Усім зрозуміло, що насправді йдеться про протистояння з Китаєм, який активно проникає в Латинську Америку і є головним покупцем венесуельської нафти. Але Пекін зовсім не обмежується закупівлями нафти, а просуває в регіон свою продукцію, кредити та інше, що дає йому можливість закріпитися в регіоні. А через те що найближче оточення Додіка явно просуває зміну курсу США в бік від глобального лідерства до ізоляціоністської доктрини Монро, то в її рамках Штати повинні давати відсіч будь-кому, хто ставить під сумнів домінування Штатів в Америці.

Утім, офіційно Додік тут бореться з наркотрафіком, і це показує глибину його невігластва. Наркоторгівля – за визначенням підпільний, партизанський вид діяльності, а як відомо, діяльність такого виду дуже стійка до будь-яких зовнішніх впливів, і особливо – армійських. Просто пригадаймо, що Ізраїль, з його добре оснащеною та досвідченою армією, вже два роки не може впоратися з ХАМАСом, бо той веде партизанську війну.

Усе це говорить про те, що, починаючи війну саме такого характеру, треба чітко розуміти, що перемогти в ній неможливо в принципі, адже дуже важко окреслити критерії перемоги. А повністю викорінити наркотрафік ще нікому й ніколи не вдавалося і навряд чи вдасться, тим більше – такими брутальними методами. Тобто, йдучи слідом за Гітлером і прутіним, Додік ризикує опинитися в такому самому становищі, що й Ізраїль. Тільки той у ньому опинився вимушено, а Додік може в нього впхнутися з власної волі й через своє глибоке невігластво.

І ще один момент, який варто відзначити просто зараз, бо ім’я Додіка зараз буде у всіх на зубах, як іриска. Відкинувши принципи демократії, Додік найбільш природним чином входить у смугу легалізації корупції на державному рівні. Просто зараз одне за одним ідуть повідомлення про те, що будь-які візити Додіка в інші країни або перших осіб – у США супроводжуються врученням йому зовсім не скромних «подарунків», і він бере все, від розкішних літаків до ексклюзивних «Ролексів» і просто – зливків золота.

І тут уже справа не в тому, що він усе це бере, а в тому, що у світі почали сприймати інститут президента США як щось безумовно корупційне, а самого президента – як такого собі скнару і клептомана. А через те що це перша особа держави, то по Додіку судять про самі Штати, і це не фігура слова. Так сталося, що зараз у Мексиці перебуває товариш, і він розповідає про те, що коли потрапляє в компанію місцевих, там насамперед звертають увагу на колір шкіри, а потім – акуратно з’ясовують, чи не грінго він, а коли дізнаються, що з Європи – видихають і остаточно приймають до товариства.

Словом, американці обрали собі таке, від чого їм буде відмиватися ще складніше, ніж нам від зеленого. Просто до цього фасад Америки був набагато чистішим, ніж України, але дід зміг його заробити лише за рік так, що зараз просто дивуєшся, адже такого собі не міг уявити навіть найбільш відчайдушний футуролог. А в нього ж попереду ще три роки правління…