Збіг?

Авторка перекладу: Світлана

Відучора буквально всі пишуть про те, що трумп знову намагається щось там робити в режимі «Я люблю припиняти війни», але ми навмисно обходимо цю тему з уже давно проголошеної причини. Трумп – шахрай і брехун, і тому всерйоз коментувати хоча б щось із того, що він каже, нема особливого сенсу. Він може сьогодні говорити одне, завтра – прямо протилежне, і все це – на одну й ту саму тему. Причому він ще може вдати, що попередню заяву зробив не він, а Зінка.

Усе це стосується його прямої мови або текстів у його соціальній мережі «Сру сошил», але коли обговорюється те, чого він не говорив на публіку, а начебто заявляв у вузькому колі, це виглядає абсурдом у квадраті чи кубі. Тому робити собі нерви з приводу того, що вигадано з носа, можна тільки в тому випадку, якщо вам не вистачає екстриму в повсякденному житті. Втім, усе ж таки є один момент, який варто враховувати в будь-якій канві роздумів на цю тему.

Як це часто буває, найбільш об’єктивним чинником оцінки ситуації є час. Він має властивість текти в одному напрямі, від минулого до майбутнього, і у звичайних умовах має однакову швидкість. Якщо хтось не в курсі, то починаючи розслідування, слідчий, адвокат, а потім – і суддя вибудовують події конкретного злочину саме на часовій шкалі. Простіше кажучи, вже відомі події вибудовуються в часовій послідовності, і вже одне тільки це вносить у картину певну ясність.

Подальше розслідування відштовхується вже від цього ланцюжка подій, і на шкалі виникають нові ланки, які й дозволяють зробити остаточні висновки про те, що і як сталося, а головне – як статися не могло. Зрештою, все це закріплюється відповідним судовим рішенням або вироком, у якому чітко та ясно, у прямій послідовності викладається суть того, що сталося. І такий метод застосовний до будь-якої події чи явища, суть якого не цілком зрозуміла.

У цьому випадку одночасно відбуваються дві медійно значущі події, так чи інакше пов’язані з Трумпом. Перша з них – «мирний план», а друга – затвердження Трумпом закону про розкриття всіх матеріалів слідства у справі Епштейна. Тут привертають увагу коментарі самого Додіка про те, що в матеріалах фігурують яскраві прізвища, наприклад, президента Клінтона і взагалі демократів. При цьому сам він заявляє, що взагалі ніяк не пов’язаний зі злочинною діяльністю Епштейна щодо надання сексуальних послуг яскравим діячам з допомогою неповнолітніх.

Але тут фокус у тому, що зараз вся повнота влади – в його руках, а свою команду він дібрав із безпринципних, але відданих йому особисто персонажів. З урахуванням того, як сам він вільно поводиться з конфіденційними і таємними документами, є велике питання про те, в якому вигляді матеріали розслідування буде опубліковано і чи не вилучено з них те, що стосується республіканців та особисто його – Додіка? Між іншим, таке питання має цілком очевидний резон, бо добре відомі факти дозволяють його ставити в подібній площині.

Так, у ході судових розглядів було встановлено факт виплати повії, послугами якої скористався Додік, відступних за мовчання під час першої передвиборчої кампанії Трумпа. Про це не стало б нічого відомо, якби гроші не було взято з партійної каси. Це – доведений факт, і він наводить на думку, що на солодкий острів Епштейна Трумп літав не для того, щоб погодувати папужок та зіграти в гольф з місцевою бейсбольною командою.

Але нещодавно випливли свідчення екслідера Норвегії про те, що ще живий Епштейн просив його передати прутіну, що він має ключі, які допоможуть фюреру спілкуватися з Додіком. Що це були за ключі – невідомо. Але як було описано раніше, щось таке лапті отримали від Епштейна, тому Трумп мав такий жалюгідний вид на переговорах у Гельсінкі. І ось у Вашингтоні зараз перебуває прутінська делегація… Збіг?

Усе інше ми не розглядаємо, а тим більше – в тому ключі, як це подає наша преса, описуючи рухи Додіка і янелоха. Це – два брехуни, на яких пробу ставити нікуди, і тому ми просто утримаємося від коментарів на цю тему.