Тернопіль. Епізод воєнного злочину (Частина 1)

Як і очікувалося, кількість жертв після удару по панельній багатоповерхівці в Тернополі різко зросла і станом на цей момент,  уже становить 25 осіб. На жаль, столиця бачила вже цілу низку подібних епізодів і коли вранці було оголошено про сім жертв, одразу було зрозуміло, що їх буде кратно більше. Ми обґрунтовано припускаємо, що це — не повна кількість жертв і коли будуть повністю розібрані завали, їх буде значно більше.

Річ у тім, що панельні будинки мають найнижчу стійкість перед зовнішнім впливом. Вони найлегше складаються під час землетрусів або ось таких ударів, якого було завдано по будинку сьогодні вранці. А тепер пропонуємо невелике розслідування того, що сталося і з чим ми взагалі маємо справу.

Для точки відліку візьмемо 22 вересня 1999 року, місто Рязань і будинок №14/16 по вулиці Новосьолов. Це був такий самий панельний дев’ятиповерховий будинок, побудований за тими ж технологіями, що і в Тернополі, і, можливо — приблизно в один і той самий час. На відміну від цегляних будинків, де сама кладка бере на себе несуче навантаження, у панельному будинку і тим більше — у сучасних каркасних, литих будинках, цю функцію виконують зовнішні та стінові панелі, поставлені одна на одну, в даному разі — дев’ятьма рівнями. Ніяких інших силових конструкцій у будинку немає.

Їхня стійкість забезпечується не цементним розчином, як це буває в цегляних будинках, а зварюванням металевих закладних деталей, які, своєю чергою, приварені до внутрішнього каркаса панелі. Мені особисто довелося працювати на заводі, який випускав подібні панелі й, якщо не зраджує пам’ять, кожна з чотирьох сторін має по дві закладні деталі. Простіше кажучи, панель тримається зварними швами на восьми зовсім невеликих металевих майданчиках.

Безумовно, серйозний механічний вплив складає цю конструкцію як картковий будиночок. Найнадійнішим місцем в усій цій конструкції є санвузол. Він відливався окремо від усього іншого як цілісна конструкція, яка вставляється в уже готовий каркас будівлі. Тільки стіни санвузла — одні з найтонших і тому це найбільш захищене місце в квартирі, але нічого не гарантує.

І ось у 1999 році, коли ФСБ розробляла план терактів із підривом будинків, ціллю було обрано саме «панельки», оскільки для їхнього руйнування потрібна була найменша кількість вибухівки. А чим її менше, тим більше забезпечується прихованість закладки. Як ми пам’ятаємо, до інциденту, відомого як «рязанський цукор», сталося кілька вибухів у різних частинах курника і оскільки епіцентр вибуху знаходився в підвалі, то складалася ціла секція будинку.

І ось якби в Рязані не прихопили ФСБ-шників у момент закладки вибухівки, то можна було б спекулювати про її тип і кількість, скільки завгодно. Тим паче, що розслідування вела ФСБ, яка сама і підривала ці будинки. Але тоді все спливло назовні до моменту вибуху і виявилося, що для забезпечення потрібного обсягу руйнувань, використовувалося по 150 кг гексогену, розфасованого по трьох мішках з-під цукру. Тобто, конторські піротехніки розрахували кількість і тип вибухівки, якої має вистачити для обвалення під’їзду, а польові оперативники вже все робили за шаблоном і без міркувань, одноманітно в кожному випадку.

(Далі буде)