ІНША ІСТОРІЯ
А далі – друга історія, яку відтворюю з пам’яті. Наскільки можна зрозуміти, йдеться про якогось старшого офіцера чи генерала, який висловився з приводу поточної війни. Він сказав про те, що зараз бездарно сточується бойовий потенціал збройних сил курника і злочинно спалюються матеріальні ресурси. На його думку, з тими витратами, яких зазнали в Україні, вже можна було вийти як мінімум до кордону Німеччини, практично відновивши кордони Варшавського договору, але обійшовши Україну. За його словами, розрахунок був у тому, щоб дуже швидко захопити Україну, без бійки та особливих втрат, а потім – спертися на мобілізаційний потенціал України для того, щоб рухатися вглиб Європи.
Він не посоромився сказати про те, що якість українських військових завжди була на порядок вища за їхні власні. Тому коли Україна вперлася і розгорнула свій мобілізаційний потенціал проти них, треба було зупинятися і рухатися в іншому напрямку. За його словами, це була стратегічна і можливо – фатальна помилка, допущена навесні 2022 року. На його думку, поки не пізно, треба припиняти війну в Україні просто на будь-яких умовах і відтискати Балтію, доки Європа всерйоз не прокинулася.
БЛИЖЧЕ ДО ТЕМИ
Якщо комусь ці слова видаються маячнею військового алкоголіка, то в цьому ж ключі і навіть у більш розгорнутому вигляді виступає ТГ-канал «Конторська табакерка». Ось що там написали буквально сьогодні:
«У Європі почастішали розмови про можливість прямого військового зіткнення з росією. Однією з можливих точок зіткнення називають Прибалтику – мовляв, росія силовим шляхом може піти на створення коридору в Калінінградську область. Про те, що такі плани існують на папері, ми раніше писали. Це не Бог знає який секрет … »
А далі вони наводять цитату діяча з оточення Генштабу, де якраз і формуються оперативні плани, згідно з якими лапті ведуть наступальні операції. Зокрема, він сказав таке:
«Калінінград – територія росії. У відповідь на різноманітні провокації та спроби блокади в Балтійському морі ЗС рф залишають за собою можливість жорсткої реакції… йдеться не тільки про створення коридору в Калінінград, а й про можливість повернення контролю над прибалтійськими країнами, включаючи Польщу… Сучасна війна дуже відрізняється від того, як військове мистецтво зараз сприймають у Європі. Це цілий комплекс різноманітних заходів та довгострокових кампаній».
При цьому діяч посилається на «Доктрину Герасимова» від 2013 року, від якої відштовхуються вже наявні й затверджені оперативні плани. Зрозуміло, що вони закриті грифом як мінімум «Цілком таємно», але загальне уявлення про них є у офіцерів певного рівня. Саме тому там звучать пропозиції про те, щоб розгорнути інші плани і забезпечити успішне просування на інших напрямках. Тому ті, хто не дуже серйозно ставиться до таких заяв, нехай подивляться на Україну. У нас також серйозно до цього не ставилися і писали відомим місцем на роялі «Хоть поржом».
Так, колись на початку широкомасштабки десь читав, що було генерали у москалів, яки говорили хуйлу, що йти війною на Україну це помилка. Треба починати з держав Балтії, далі на Польшу і вниз на Румунію з виходом до моря. Україна була би оточена і що би з нами було в 2022 році можна тільки було би уявити. Але хуйло муляла Україна і він нікого не слухав. Він прийняв рішення.
Не знаю, звідки знаю: у ГСВГ військо першого ешелону мало потриматися дві години, за які військо другого ешелону мало зайняти “запасні райони” і протриматися 6-8 годин. Далі – не знаю.
Шановний anti-colorados! До чого тут спогади про моброботу 80-х років я особисто не зрозумів. Тим більше, що ви самі не розуміли нічого тоді і зараз.
Чому офіцери відповідали так про сухпайкі я знаю – бо солдатів цікавило тількі це питання, а не необхідність б/к в бою. Я неодноразово брав участь в ціх заходах і знаю з власного досвіду. Насправді запас харчив на три доби передбачався для кожного військового. Але патрони важили більше (в кілограмах).
Чому в першу чергу планували задіяти саме строковиків – пояснюю. Вони як мінімум служили разом шість місяців, знали один одного і своїх командирів. Це вже був більш-менш згуртований військовий колектив. Що таке приписники також знаю. Головний їхній недолік це те, що ніхто нікого не знає, між ними немає елементарного порозуміння. Тому після укомплектовання підрозділу проводисться “сколачивание подразделения” (вибачте за мою російську. Відправити в бій ціх “партизанів” без “сколачиваніия” – це дійсно буде гарматне м’ясо.
На базі полку рідко планували розгортання дівізії, звичайно планували розгортання дівізії на базі існуючої, на базі полку – ще одного полку, не більше.
На прикладі учбової дівізії, в якій я служив: Планувалося розгортання бойової танкової дівізії першої хвилі на базі існуючої (на 80 відсотків з наявного особового складу). При цьому учебка залишалася в дуже послабленому складі. Потім планувалося розгортання танкової дівізії другої хвилі, після чого планувалося формування мотострілецької бригади. Найцікавійшим було питання забезпечення технікою. Перша дівізія виходила повноцінною, друга – дуже послабленою, а з приводу третього формування – мотостилецької бригади – краще не згадувати проти ночи.
На мою думку, Автор пригадав мобілізацію в СРСР тому що про мобілізацію в Україні сказати щось не порушивши засади ресурсу – на мій погляд рішуче неможливо!