Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Передмова
Наведений нижче текст засновано на особистих спогадах уже сорокарічної давнини, у зв’язку з чим можуть бути якісь неточності у прочитаному в негодящих умовах тексті і в тому, що пише відомий ворожий ТГ-канал. Чимось ця повість перегукується з дописом про поїздку до Європи, і там було прочитано текст на якомусь ворожому ТГ-каналі, на який вдалося вийти через кілька посилань і який я не зміг знайти повторно, і тому наведу сенс із пам’яті. Загалом, все тут хитке, але, сподіваюся, буде цікаво.
***
МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ ЕТЮД
У далекі часи, коли довелося служити строкову службу в совковій армії, у нас проводилися два види навчань – тактичні, які «ура!» і таке інше, і мобілізаційні, про які солдати строкової служби майже нічого не знали, бо проводилися вони не для них. Саме мобілізаційні навчання були цікавими і якоюсь мірою – душевними. У них не брав участі комбат, а головним був начальник штабу і частина штабних офіцерів, ну, і, звісно ж – прапорщики, бо ж без них – нікуди. Не було там командирів рот і взводів, і тому атмосфера на навчаннях була камерною. Строковиків було зовсім небагато – водії вантажних машин, зв’язківці та хтось іще.
Зрозуміло, що головною фігурою там був заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи, або, як його називали, – «начальник мобчастини». Через те що мені доводилося бувати в мобілізаційному відділі, саме там я бачив найбільшу кількість сейфів в одному місці з написами «Виносити в першу чергу». Навіть у «секретці» такого добра було менше. Зрозуміло, що ніхто нам не розповідав про те, що ми тут відпрацьовуємо і як це стосується нашої служби. Наше завдання було простим – розгорнути кілька десятків великих польових наметів, встановити там «буржуйки» та обладнати для умовного прийому резервістів. Більше нам не потрібно було знати взагалі нічого.
Але був тут зворотний бік медалі. Навчання могли тривати кілька діб, а все це містечко розбивалося в лісі, подалі від сторонніх очей. Виставлялася варта і таке інше. Але це означає, що товариші офіцери отримували можливість залитися алкоголем по самі брови, що вони з успіхом і робили. Ну, а поповнення запасів алкоголю покладалося на солдатів строкової служби, що й робилося з користю для солдатів. Словом, у роздобрілому стані офіцери базікали багато зайвого, і дещо з цього можна було зрозуміти.
Отже, всі ці мобілізаційні заходи були зумовлені необхідністю швидкого збільшення кількості збройних сил, але не для оборони. І ось тут цікаві спогади про п’яні розмови офіцерів. Вони розповідали, як усе буде. Частина управління батальйону залишається саме для мобілізаційних заходів початкового етапу і робитиме те, що ми робили на навчаннях, аж до початку прийому резервістів, щоб на базі батальйону розгорнути полк, на базі полку – дивізію і так далі. А поки все це розгортатиметься, перший ешелон вступить у бій. Перший – це строковики 18–19 років. При цьому першого ешелону має вистачити на певний і не дуже довгий час. Тобто перший ешелон – смертники.
З ПОВНОЮ ВИКЛАДКОЮ
Усі ці розмови стали продовженням того, що я неодноразово чув під час першого пів року служби. У ті часи в нас майже щовихідних практикувалися марш-кидки на десять кілометрів з повною викладкою. Тобто у повному обмундируванні, зі зброєю та з двома цеглинами в рюкзаку. На запитання про те, що, напевно, сухпайки не важитимуть стільки, нам пояснювали, що жодних сухпайків «по-бойовому» не буде, а будуть цинки з патронами або іншими боєприпасами, а замість кухля, ложки та казанка – будуть гранати. На уточнювальні запитання відповідь була одна: «До пожерти не доживете».
Із цього випливало, що перший ешелон планувався до втрати дуже швидко, що потім підтвердили розмови на мобілізаційних навчаннях. Тобто «перший» мав лягти в початкових, наступальних боях, а через те що специфіка моїх військ полягала в бойових діях десь попереду, у відриві від основних сил, то все це набувало закінченої картини. А тепер на хвилинку повернемося до попередньої повісті і просто прикинемо, що ви загнали на «десятку» з повною викладкою дідів у 50–55 років, – що ви отримаєте в результаті? А що зробила зелень із мобілізаційним потенціалом України? Навіть канцлер Німеччини Мерц впав у прострацію від такого відвертого акту… навіть не знаю, як його правильно назвати.
(Далі буде)