Якщо вам довелося скористатися таксі, то, швидше за все, це буде Bolt, бо програма працює і в Польщі, і в інших країнах Європи. З великою ймовірністю водієм виявиться хтось із колишніх республік совка, і якщо ви володієте якоюсь мовою, окрім української чи російської, розмовляйте цією мовою і намагайтеся не показувати того, звідки ви, бо ваші вуха пов’януть від цих розмов. Ви почуєте все те, що розповідає російський телевізор, із поправкою на те, що все відбувається в Польщі.

Словом, із польською залізницею у плані надійності її роботи у графіку будьте обережні. А все інше – нормально. Потяги чисті, стики на рейках – зварені, потяги йдуть тихо і не підстрибують, як у нас, і вже точно їх не теліпає з боку на бік. Такого антикваріату, як ходить у нас, там давно немає або я такого не бачив. А тепер – кілька слів про мову, не про польську, яка на слух сприймається легко, а про нашу.

Скажімо так, у центрі Варшави можна почути і польську мову також, але здебільшого це – українська. Знову ж таки, велика частина громадського харчування, що працює в режимі фаст-фуду, легко переходить на українську. І є підозра, що це не від великої любові до України, а це наші громадяни, які виїхали до Польщі. Особливо багато там нашої молоді. У мене є власна думка з приводу того, що особам чоловічої статі віком до 25 років зелень зробила звільнення від загальних правил виїзду з України, але, як і обіцяв вище, висновків робити не стану. Та якби і вирішив зробити ці висновки, то не зміг би їх опублікувати, бо наші правила забороняють використання матюків, а іншими словами це описати немає жодної можливості.

Крім цього, частина різноманітних електронних терміналів, у тому числі й метро, мають дублювання інтерфейсу англійською та українською мовами. Тож у цьому плані там немає особливих проблем. І знову ж таки, все це пов’язано з тим, що саме в Польщі залишилася просто величезна кількість нашого населення. І загалом коли йдеться про прифронтові райони, то тут без варіантів. Звідти треба виїжджати просто без сумніву. Ба більше, колеги з фронту пишуть про те, що в таких місцях, нехай і не 100%, але переважна більшість тих, хто залишився, чекають на «визволителів». Що «визволителі» потім роблять із ними – інша історія.

Але ті, хто виїхав з інших місць… Скажімо так, вони ж наголосували все це зелене і залишили це розгрібати тим, для кого Україна – не просто знайоме слово і не напис на обкладинці паспорта. З цього приводу колеги надіслали скріншот, який тут буде на місці, хоч і жорсткому, і звісно ж, неприємному, але мене попросили його опублікувати, і я це роблю, бо прохання надійшло від того, хто зараз тримає зброю в руках і, відповідно, – фронт:

І щось мені підказує, що теракт, скоєний начебто нашими громадянами, яких завербували лапті в Польщі, – якраз із тієї самої категорії. Якщо хтось не в курсі, вони підірвали залізничне полотно, яким із Польщі в Україну йде логістика, і швидше за все, там, де мені довелося їхати в Україну декількома годинами раніше. І ось по таких діячах у Польщі можуть судити про нас усіх. Але тут є момент, який стосується колаборантів і про який варто поміркувати окремо.

Тож ось такі враження від Варшави. Можливо, до неї доведеться повернутися ще раз, але для першої порції вражень цього буде достатньо.

6 коментар до “Дорожні враження. Перша порція (Частина 2)”
  1. Стикнувся у Польщі з му….. чоловіком 70 рочків з Маріка, виїздили у останню мить, вивозив син на машині на блок-посту раки у танку уже гармату на них навели, але пощастило не штрелити.так отой (Віктор звуть), за рюмкою чаю розповідав-якщо б не Зеленський, то Порошенко здав би Україну.я спитав, а хто звільнив Марік у 14-му?почув про баригу, свинарчуків і вальцмана.отака ….малята

  2. У 2013 році спілкувався з рибалкою з Маріуполя на Закарпатті, типова кацапська сволота, дуже схиблена на ненависті до місцевої влади ригів, яка там контролювала МВС та СБУ. Казав йому щодо Майдану і що треба самому щось робити, щоб змінити владу, але думка була що всі ради, от ви нам зробіть красиво, от тоді заживемо. Піднімати свою зору та щось робити це вище їх сил. Тому і лежать у траншеях. Словом бунт на колінах(чисто кацапський) приводить до прикопування у лісополосі. З позитивного виборців блазня стало менше, але це не вирішує проблему кацапізму в Україні.

    1. Висловлю, можливо, дещо незвичний погляд. Якщо в Україні фільтрувальних заходів щодо власних громадян ніхто не здійснював, то в країн, які приймають з України «шукачів тимчасового притулку», руки же не настільки зв’язані? Тим більше, що, як показала ситауція в Польщі, українська вата становить для неї реальну, об’єктивну небезпеку.

  3. Зараз колеги кажуть, що пішла друга серія виїзду молоді до 25 років… Хлопці виїхали пару місяців тому, як тільки Зеленський їм дозволив… А зараз йде масове звільнення і переїзд за кордон дівчат. Їх хлопці там вже потрохи влаштувалися, і от вони масово переїжджають до своїх хлопців…

  4. не довіряю польському уряду в питаннях освітлення будь яких подій що стосуються України. показовим був приліт ракет по їх територіі і те як вони на ходу перевзувалися щодо того чиї то бали ракети. Так само і тут – це були росіяни, кацапи почали тирадувпти відповідь щодо притиснення рос громадян і поляки тут же назвали винними українців. так у нас є значна частина колаборатнів з українськими паспортами (і паралельно з московськими) але довіряти польському уряду – це вже зайве. вони наші стратегічні суперники і з цього треба виходити

Коментарі закриті.