Автор перекладу: Світлана
ПРОЛОГ
З огляду на те що наші військові взагалі розповідають про те, як відбуваються бойові дії на території противника, доводиться переглядати різноманітні ворожі джерела для того, щоб бачити не тільки те, що вони пишуть, але й наскільки синхронно реагують на ті чи інші події. З цього можна робити деякі висновки про те, що відбувається, з досить великою часткою ймовірності. Наприклад, там буквально перестали писати про те, що відбувається у Бєлгородській області. Ще вчора, явно уникаючи видачі якихось подробиць, там писали про те, що закінчено евакуацію населення з Краснояружського району, і про те, що у спорожнілі населені пункти зайшли мародери в російській військовій формі, а сьогодні ті ж самі джерела пишуть про що завгодно, але не про це.
Виходить, що вони стулили пельку на найцікавішому місці. Населення евакуювали, і що далі? Мабуть, усе, що можна було повідомляти без погодження, вже опубліковано, а далі – страшні пампаси, де можна легко собі наговорити на п’ятірочку, а то й десяточку. Це з одного боку, а з іншого – навіть ця всеядна публіка намагається не паскудитися в цитати відомства Бєлоусова, бо там уже однозначний діагноз, і якщо його там добре годують і він може працювати язиком як хоче, то простим смертним краще туди не сунутися.
Проте події там все-таки якось розгортаються, і останнє, що вдалося побачити, дуже нагадує те, що було в Курській області, а саме: строковикам ніхто не дав команди відступати, і вони там залишилися на місці. Принаймні, там їх уже й знайшли, абсолютно байдужих до того, що відбувається, а ось круті вояки на контракті не стали чекати наказів і вирішили застосувати головний прийом східних єдиноборств – вимотування противника бігом.
А як ми пам’ятаємо, грізні бійці Лапті Алладінова, але в Курській області, зробили точнісінько те саме. Та перед виконанням цього маневру вони все-таки створили проблеми противнику, який наступав, – ЗСУ. Кажуть, що вони настільки щільно… ні, не замінували, а зіпсували повітря, що ще кілька годин службові собаки кашляли, а очі у них сльозилися ще наступного дня. Не виключено, що і в Бєлгородській області цими «основними силами» або контрактниками були повелителі овець і ослиць. Але це – не точно, і тому нам довелося докласти зусиль для того, щоб внести певну ясність у ці події.
Словом, ми зібрали все, що можна було накопати у ворожих джерелах, і спробували це об’єднати, а там, де інформації забракло, – використовували історичні аналогії, адже там мало що змінилося. Але перш ніж викласти свою версію подій, які там відбуваються, просто нагадаємо про те, що так розпіарені події Другої світової війни «Курська дуга» здебільшого відбувалися на території Бєлгородської області, і зокрема, саме там розташовано населений пункт Прохоровка, про який лапті досі розповідають, що там відбулася найбільша танкова битва всіх часів і народів.
Просто нагадаємо про те, що насправді найбільше танків під час однієї битви зійшлося в районі Дубно буквально на першому тижні вторгнення Вермахту на територію. До кінця червня 1941 року все було закінчено, і німці або знищили, або затрофеїли сотні совкових танків, у тому числі Т-34, на яких воювали далі, бо він став найважчим танком Вермахту.
ВЛАСНЕ ПУРГА
Усе вказує на те, що російські війська успішно відбили першу атаку, потім – другу, і так могло тривати досить довго, якби в Мережу не пішли дані про евакуацію спочатку підрозділів контрактників, а згодом – і мирного населення. Але Бєлоусов не розгубився і одразу помолився матушці матронушці, після чого розпорядився кинути на ліквідацію прориву танкістів з мощами і святими хрестами. Мабуть, щось там наплутали в шифруванні, і замість танкістів на місце прибули таксисти і евакуювали контрактників. Тим часом, не знаючи того, що Бєлоусов уже вживає заходів, строковики продовжували відбиватися. Їх зібрав політрук Смичков і сказав буквально таке: «Велика росія, а відступати нема куди – позаду Красная Яруга».
НА ЗЕМЛІ
Наскільки можна зрозуміти, промова політрука не сильно зачепила бійців, і тоді він сказав, що мародерити у себе в тилу немає жодного сенсу, бо все це вже зробили «основні сили». Загалом строковиків було 28, як і панфіловців, і вони продовжили відбивати й відкидати. За результатами бою вони підбили 50 Абрамсів, 50 Леопардів і ще 50 танків різних мастей, Тигрів, Пантер та іншого. Тим часом допомога вже розгорталася буквально за кілька сотень кілометрів від місця подій. Перша кінна армія вже дала своїм скакунам бойову порцію вівса. А поки бойові коні їдять свою їжу, бійцям роздають будьонівки, а тим, хто особливо відзначився, вручають червоні революційні шаровари.
Тим часом відважні бійці Лапті Алладінова жорстоко шукали противника, щоб вступити з ним у смертельну сутичку, але куди б вони не висунулись, тут же й розминалися з ворогом. Вони так і доповіли Лаптю: мовляв, не бачимо противника і навіть не бачимо, куди стріляти, дон. Як досвідчений полководець, хоч і на віддаленці, Лапті наказав описати, що його бійці бачать перед собою, і ті докладно описали йому контури гір, які бачать, кількість овець, які пасуться на їхніх схилах, і взагалі всю оперативну ситуацію.
Словом, Лапті наказав знайти труби і рухатися ними в тил противника. А коли йому доповіли про те, що крім каналізаційних, жодних інших труб виявити не вдалося, – наказав рухатися ними. Підрозділу «Ахмат чай» після цього більше взагалі ніхто не бачив, і є ймовірність, що вони знову розминулися, але тепер уже не лише з противником, а й зі своїми резервами. Єдине, що відомо про цю групу відважних бійців, – що їхній командир має позивний «Іхтіандр», а отже – впораються. Вони відважно кинулися в надра і… У будь-якому разі, про них уже нічого не чути.
В НЕБЕСАХ
Тим часом було проведено блискучу та яскраву операцію, в ході якої продемонстровано зразки професіоналізму та військової кмітливості. Так, стало відомо про те, що ЗСУ активно оперують легкими розвідувально-диверсійними групами, і от саме їх і вирішили ловити на живця. Як приманку було використано чотири вертольоти: два Мі-8 і два ударні вертольоти «Крогогатор». Ідея була цілком несподіваною та непередбачуваною. Всім відомо, що і ЗСУ, і противник використовують макети бойової техніки для того, щоб противник на них витратив дорогі боєприпаси, але тут все було інакше. Наземна група не купиться на фанерні підробки, і тому було вирішено використати справжні вертольоти.
Задум був простий: щойно диверсанти підберуться до гелікоптерів, спеціальними зарядами їх буде миттєво спалено. І треба зауважити, план було ідеально виконано, а якщо бути відвертим, то й перевиконано. Заряди спрацювали як слід, і до їх горіння додалося горіння самих вертольотів. У такому вогні ніхто не може вижити, а головне – такого просто неможливо очікувати. Щоправда, вся операція закінчилася достроково, і гелікоптери вже догоріли, а диверсійна група так і не з’явилася. Проте операція пройшла без збоїв і показала високий бойовий вишкіл особового складу, ну а те, що згоріли вертольоти, – не біда, адже ще полководець Суворов говорив: «Бий своїх, щоб чужі боялися!». І судячи з того, що диверсійна група так і не наважилася прийти в це місце, все спрацювало якнайкраще.
І взагалі, авіатори показали себе з найкращого боку. Так, у цій самій локації літак Су-27 вдало перехопив імпортну ракету класу «повітря-повітря». Він буквально розвалив ракету на дрібні шматки. Щоправда, і літак від цього сильно зіпсувався, але льотчик Глистелло, щоб двічі не вставати, вирішив протаранити колону, яка йшла внизу. Чия це була колона – невідомо, але тут важливим є героїзм, із яким діяв пілот. І взагалі, там усі – герої. Щойно вони починають розповідати про героїзм, можна не сумніватися в тому, що для себе вони позначають ситуацію кодовою літерою «Ж», а тут вони два дні поспіль просто не злазили з цього коника, розповідаючи про те, як вони все героїчно відбивають.
І НА МОРІ
Як стало відомо з анонімно закритих джерел, найближчими річками йшло флотське угруповання адмірала Єфімова на чолі з броненосцем «Варяг». Поки достовірно невідомо, чи увійшли до цієї групи інші знамениті кораблі – крейсер «Аврора» з авіаносцем «Кузя», чи ні, але це може так і залишитися таємницею, бо невдовзі з’ясувалося, що кораблі не можуть підійти до потрібної локації, і адмірал наказав втопити кораблі просто посередині річки, що й було зроблено негайно. Адмірал Єфімов вчинив суто за підручником, у якому те саме зробив адмірал Нахімов. Відтоді правило «Не знаєш, що робити, – топи флот» діє безвідмовно.
Ну і звісно, зараз готується найбільша танкова битва «Курська пурга – 2. Повстання машин». Для її проведення вже призначено командувача – генерала Бутзова. І між іншим, битви ще немає, а повстання машин уже є. Кажуть, що для цієї грандіозної битви з консервації вже знімають легендарні «тридцятьчетвірки» і важкі танки «Йосиф Сталін» та «Клим Ворошилов». Плюс до того, коні Першої кінної армії таки доїдять свій овес і будуть готові рушити вперед.
До того ж, стало відомо, що кавалерія поповниться ще одним легендарним з’єднанням, а саме – відродженим Першим кавалерійським корпусом СС. Ну, й не варто забувати про те, що у військо вже надійшла певна кількість віслючків та верблюдиків, тож у цьому плані все виглядає солідно. А тилові підрозділи, щоб приховати розгортання військ, вже встановлюють полігони з надувними танками, літаками та жінками. Причому останніх буде представлено не тільки в надувному, а й у силіконовому варіанті.
І останнє: військовий міністр теж немарно бюджет проїдає, а докладає максимум зусиль для збільшення загальної потужності військ. Так, уже запущено таємний цех із виробництва бойових мощей. Подробиць про нього практично нема, але начебто його вже запустили і скоро він вийде на проєктну потужність. Плюс до того, в місцях роздачі часточок мощей та освячених хрестиків очікується поява і надувних путіних. Причому в окремих випадках будуть використовуватися абсолютно натуралістичні екземпляри, виготовлені з двійників царя, що прийшли в непридатність.
ЕПІЛОГ
Ми спробували зібрати всі доступні дані разом та відтворити картину того, що відбувається. Можливо, десь вона не надто добре стикується з окремими блоками інформації, але ж ми попереджали, що використовували виключно ворожі дані. З урахуванням того що їхні дані – в основному брехня, то й стикування вийшли такими, якими вони є.