Автор перекладу: Світлана
АСТРОНОМІЧНИЙ ВІДСТУП
Як відомо, основним предметом вивчення астрономії є космічні об’єкти, переважна частина яких розташовані на відстанях, що не дозволять людям наблизитися до них так, щоб вивчати їх звичними методами. Проте ця наука бурхливо розвивається, і той обсяг знань, який є зараз, не можна порівняти з тим, що був на початку століття і тим більше – в середині чи на початку століття минулого. Але всю цю динаміку забезпечено виключно за рахунок вивчення світла чи взагалі – випромінювання, що йде від далеких космічних об’єктів. Цей мізер інформації дозволяє робити правильні висновки, що підтверджуються різними способами.
Тобто сам процес дослідження цілком може відштовхуватися від мізерного потоку інформації про ті об’єкти дослідження, які охоплюються цією наукою. І напевно, було б дивно почути від учених щось на кшталт: «Ці зірки та галактики настільки далекі, а даних про них настільки мало, що й займатися цією нісенітницею немає сенсу». Те саме і з переговорами, які ведуть зелені чоловічки незрозуміло з ким. Як це зазвичай буває, жодних відомостей ні з приводу об’єкта переговорів, ні щодо їх перебігу, ні щодо вибору сторін переговорів для публіки немає. Проте це не означає, що ця тема не може обговорюватися.
ВИХІДНІ ДАНІ
Перш ніж розпочати свої роздуми про ймовірність подій у рамках переговорів, слід ще раз наголосити на тому, що інформацію щодо них закрито штучно, бо саме так усі свої роки діяла зелена влада. Згадаймо розвеселі переговори в Мінську, а згодом – і в Стамбулі. Про що там ішлося? Що було предметом переговорів? Влада не спромоглася пояснити, що це було, хто був ініціатором тих заходів, кого й чому направили вести ці переговори від імені України і чи не мали ці представники особистих зв’язків із противником.
При цьому відповіді на ці запитання, безумовно, має противник і загалом усі, хто так чи інакше втягнутий у цю тему. Тобто суть заходів відома США, Європі, Китаю і невідома лише двом категоріям, а саме тим, кому це триста років не впиралося, і нам з вами – громадянам України. І тут уже можна робити деякі припущення про те, чому з усіх, кому цікава ця тема, суті вказаних подій не знаємо лише ми. Скажімо так, цей рідкісний виняток має своє пояснення, і будь-який з варіантів цього пояснення виглядає зовсім недобре. І ось тепер усе повторюється так само.
Так, досі зелений уряд прямо не розповів народу України, яким є предмет переговорів. Також не пояснив, чому ці переговори ведуться під дахом США, і знову нам нічого не сказано про людей, які беруть у них участь із нашого боку, щодо їхніх зв’язків з росією: наприклад, чи немає у них там бізнесу? Про Липецьку фабрику начебто всі знають, а ось про те, чи є бізнес у зелених чоловічків, які направляли делегацію а Аравію, і в тих, хто туди поїхав, – нічого не сказано, як не сказано й те, чи є в окремих товаришів, які поїхали на переговори, російське громадянство та відповідний паспорт із двоголовим пернатим.
Але ж дані про те, що такі існують, є у вільному доступі в Мережі, і, між іншим, відповідні органи ніяк не відреагували, хоча були зобов’язані були провести перевірку даних і або реалізувати матеріали перевірки процесуально, або публічно продемонструвати негативну відповідь перевірки. Між іншим, другий варіант у разі підтасовування може вилізти в будь-який момент, бо противник просто може вивалити на загальний огляд дані своїх реєстрів, і тоді той, хто підтасував матеріали перевірки, стане співучасником у справі.
Напевно, хтось може сказати про те, що це упереджене формулювання запитання і під час гарячої стадії війни не на часі влаштовувати подібні з’ясування стосунків. Ну що ж, у нас протилежна думка, і ми вважаємо, що всіх, кого навіть запідозрили в таких речах, необхідно не просто відсторонювати від вказаних заходів, але як мінімум – видаляти із владних структур та передавати до рук органів контррозвідки, щоб ті визначали наявність чи відсутність у їхніх діях складу кримінального злочину. Але це не все.
Як ми пам’ятаємо, найвеличніший провів такі самі таємні переговори з Ніколаєм Патрушевим в Омані, і на той момент не було гарячої фази війни, а його команда нових осіб посилено займалася відведенням наших військ від ЛБЗ, розмінуванням ділянок прикриття та іншими речами, які досі не отримали правової оцінки, хоча імена тих, хто це робив, публічно відомі хоча б тому, що вони особисто все це розповідали для преси. Тобто будь-якому слідчому було б достатньо просто взяти тексти їхніх інтерв’ю, і як мінімум по десятці на ніс там виходить просто пошепки.
Отож, про що там були ці таємні переговори? Такий собі Кулеба, який імітував діяльність міністра закордонних справ, упріваючи своїм пенсне, якось пообіцяв, що свого часу про це буде розказано. Між іншим, це саме той Кулеба, який кидав заяви в бік Байдена, мовляв, якщо не постачатимете зброю, воюватимемо саперними лопатками. Тепер сам воювака призовного віку і його саперна лопатка воюють десь на теренах США, де він влаштувався викладачем до одного з університетів.
А ми просто нагадаємо, що в Оман лижник у зеленому прибув на гірських лижах безпосередньо з курорту Буковель, і в той самий час туди прилетів літак Bombardier Global Express 6000 з бортовим номером 9H-VJN. Сталося це 8 січня 2020 року, і це означає, що обіцяний Кулебою час так і не настав за п’ять років і майже три місяці.
Це що ж там обговорювалося, що досі воно є таємницею для українців, але не для всіх тих, кого перераховано вище? Ще раз повторю: ці переговори відбулися більше як за два роки до широкомасштабного вторгнення і жодними аргументами, якими зелень намагається прикрити сходняки в Мінську і Стамбулі, не прикриваються. А це означає, що зелена влада не має наміру звітувати ні про жодні свої контакти з Москвою, які були в минулому. Із цього вже можна будувати припущення про те, що такого не буде й зараз.
І ось ми знову маємо таємницю переговорів навіть з приводу їх предмета. Але в цьому випадку важливий ще один момент, а саме: хто і чому вибрав посередником Трумпа і його людей? Запитання це може здатися риторичним, але насправді це не так, і ось чому. Посередник на те й посередник, що він не має персональної зацікавленості в подіях, які він узявся врегулювати як медіатор. Тобто він неупереджено ставиться до обох сторін, і тому сторони конфлікту можуть йому довіряти просто тому, що той не має багажу претензій, антипатій та іншого, а отже – здатний демонструвати сторонам об’єктивні обставини спору.
У цьому випадку нинішня адміністрація США прямо і чітко артикулює свої інтереси в якихось заходах з путіним та відкрито демонструє свою проросійську підтримку. В такому разі США можуть виступати ким завгодно, але не посередником. Вони на цю роль у цьому випадку підходять в останню чергу. Тут є ще один момент. Якби з ініціативою про проведення переговорів виступила адміністрація Байдена, то ситуація виявилася б дзеркальною.
Плюс до того, в той час Україна була вкрай залежною від постачань американської зброї, і Вашингтон міг використовувати канал постачань як інструмент тиску на нас, і нам не було б куди подітися. Власне, таке не раз відбувалося, але з інших питань. Для тих, хто забув, нагадаю: більшу частину зброї адміністрація Байдена постачала нам у вигляді допомоги, тобто безплатно і не маючи перед нами жодних зобов’язань, робила це з доброї волі, і ця воля могла змінитися. Але дідусь Джо, незважаючи на помиї, якими його обливала зелень, не зрадив собі, і постачання йшли до останнього дня його президентства, і навіть далі.
А тепер нам слід розуміти, що потік цієї допомоги вже добігає кінця, а Трумп і його люди чітко і ясно дали зрозуміти, що вони не мають наміру продовжувати військову допомогу Україні. Те, що Трумп зупиняв, – допомога ще Байдена. Ці постачання профінансовано до кінця останнього пакету, і Трумп може їх зупиняти чи не зупиняти, але він ніякої допомоги Україні не надаватиме. Звідси виникає запитання про те, який сенс ось так усе це розгортати, якщо тепер основним постачальником військової допомоги буде Європа і ще кілька країн з інших куточків світу? І якщо вже йдеться про переговори, то чому в них немає представників ЄС, наприклад?
ПРЕДМЕТ
Як відомо, точно знаючи предмет переговорів, вже можна собі уявляти, що і як має відбуватися, хто має вести переговори, та інші речі. Але цей самий предмет ми вперше почули від мсьє Трумпа, а крім усього іншого, ми точно знаємо про те, що американський суд закріпив за ним титул шахрая. Тому те, що каже нинішній президент США, вже неможливо брати на віру просто тому, що якийсь персонаж обіймає таку високу посаду. Інша річ, що американський виборець вважав за можливе обрати собі президентом особу, яка має на холці титули шахрая та кримінального злочинця. Це означає, що вони вірять подібним персонажам, але це їхня справа, а я не збирався йому вірити навіть до того, як у суді було винесено відповідні рішення.
Так от, мсьє Трумп заявив про те, що метою його ініціативи є припинення вогню, щоб покінчити з цим кровопролиттям. Але знову-таки, ми чудово пам’ятаємо про те, як його особисте рішення про припинення кровопролиття в Афганістані призвело до тієї дикості, що там запанувала. Тому нам треба чітко розуміти, що його патякання про мир не варті виїденого яйця. Як справжній шахрай, він просто розводить публіку гарними словесами, і якщо ця публіка розвішує вуха і слухає його вигадки як щось, що відповідає дійсності, то це проблема публіки.
Але слідом за Трупом це саме стали повторювати й наші діячі. Гаразд, Трумпу начхати на Україну і, як видно, – на Америку теж, бо його інтереси лежать в іншій площині, але наші діячі, наскільки б вони зеленими не були, просто зобов’язані знати недавню історію і розуміти, що з 2014 року цих самих «припинень вогню» було стільки, що треба мати повне і безумовне уявлення про те, що це таке стосовно федерації, з одного боку, а з іншого – як виглядають самі домовленості про припинення вогню. А все це до того, що офіційно заявлений предмет переговорів уже з самого початку виглядає фальшивим як за формою, так і за змістом.
Тобто ми всі стали старшими з 2014 року, але не тупішими, і тому чудово пам’ятаємо про те, що припинення вогню ніяк не вплинули на його розширення до широкомасштабного формату і гарячої фази. Тобто саме це не має фактичної цінності в принципі. Ба більше, висування такого предмета переговорів виглядає не просто дивно, а набагато гірше. Плюс до того, ми також пам’ятаємо про те, що коли Порошенко вів переговори про припинення вогню, якщо хтось пам’ятає, – в момент боїв за Дебальцеве, коли якраз уже починався широкомасштабний формат бойових дій, то там ішлося саме про припинення вогню та зобов’язання у плані «Ми не стріляємо, і ви не стріляєте».
Зрозуміло, що це заморожування конфлікту та виведення його з гарячої фази, але що ми бачимо зараз? Там взагалі не йдеться саме про такого роду формат припинення вогню. За тими крихтами інформації, які доходять звідти, лапті разом із Трумпом намагаються обставити припинення вогню якимись умовами про відведення військ, і за це – якесь кастроване припинення вогню. То в чому полягає предмет переговорів? Ще раз підкреслюю: якщо йдеться саме про припинення вогню, то йдеться про тимчасовий захід, який дає обом сторонам перегрупувати війська, поповнити озброєння, особовий склад та інше, і той, хто це зробить швидше, знайде тисячу й один привід для того, щоб звинуватити протилежну сторону у зриві угод, і поновить масштабні бойові дії.
Для тих, хто на бронепоїзді, просто нагадаємо про те, що 24 лютого 2022 року лаптям не знадобилося взагалі жодного приводу для того, щоб розгорнути широкомасштабне вторгнення. Тобто вони таке вже практикують, і немає жодних причин для того, щоб наділити їх якимись неіснуючими властивостями щодо того, що вони справді мають намір дотримуватись подібних речей. Ба більше, вони відверто говорять про те, що мають намір захопити всю Україну, і жодного разу від цього не відмовлялися, то про яке припинення вогню йдеться?
ІНШИЙ ПРЕДМЕТ
Із того, що було озвучено, випливає, що начебто йдеться про припинення ударів в акваторії Чорного моря та по об’єктах енергетики. А тепер дивимося на те, де ЗСУ досягли найвідчутніших успіхів. Перший і безумовний успіх, визнаний у всьому світі, – вкрай вдала війна на морі. Залишки російського флоту загнано на далекі основи, і вони лише зрідка дозволяють собі вилазки у відкрите море. І головне, ми не маємо флоту в класичному розумінні цього терміна, а ворог – має. Звідси випливає, що припинення вогню на морі насамперед вигідно ворогові, щоб зберегти свої активи. Але тут є ще один момент. Що робитиме Туреччина в такому разі? Чи відкриє вона Босфор для російських військових кораблів? Оце і є припинення вогню на морі? Серйозно? Про це домовляється українська делегація? Там ніхто нічого не поплутав?
Наступний момент. Я жодного разу не зустрів чіткого визначення іншої частини заявленого предмета переговорів, а саме – заборони завдавати ударів по об’єктах енергетики. Про що взагалі мова? Ніхто із зелених не пояснив, що вони там переговорюють у цьому плані. За логікою речей, повинно було йтися про ті об’єкти, зайняті генерацією електроенергії та тепла для населення. Але тут є нюанс. ЗСУ практично не били по таких об’єктах і не вивели жодного з ладу, і навпаки, противник знищив практично всі об’єкти генерації в Україні, за винятком ядерних, а це вже зовсім інше питання.
Звідси випливає, що під об’єктами енергетики мається на увазі не лише генерація, а й нафтобази, НПЗ, трубопроводи та інше. І знову-таки, ворог практично все це знищив на нашій території, а ЗСУ лише отримали засоби, здатні діставати подібні об’єкти в тилу ворога. І тепер він хоче, щоб ми відмовилися від цього в той момент, коли ефективність цих ударів стає дедалі вищою? Тільки зараз ворог почав потроху відчувати ті проблеми, які він приніс нам буквально з першого дня широкомасштабного вторгнення. Тепер він знає, наскільки болючою може стати ця ситуація, і тепер вкидає цю тему в переговори.
Обмежимося лише двома цими темами і подивимося на те, що там обговорюють у плані припинення вогню. Отже, ворог хоче, щоб ЗСУ перестали застосовувати свої надзвичайно ефективні засоби ураження в акваторії Чорного моря, щоб зберегти залишки флоту, і, прикрившись припиненням вогню, поповнити своє пошарпане флотське угруповання в Чорному морі за рахунок корабельного складу інших флотів. Ворог також хоче, щоб ЗСУ відмовилися від ударів по їхній нафтовій інфраструктурі та газовому господарству, бо його ППО виявилася аж надто дірявою для того, щоб прикрити всі ці активи.
При цьому він продовжить бити по нашому житловому сектору, адже той не знаходиться в акваторії моря і не є об’єктами енергетики. Тобто ось це припинення вогню насправді виглядає як чергове зв’язування рук нашим військовим, бо лаптів воно вже не стосується в принципі. І ось за цю дірку від бублика вони мають нахабство вимагати поступок, у тому числі й територіальних? Про що взагалі вони там переговорюються?
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
І на завершення цього огляду ще два вкрай важливі моменти. Звісно, ми не знаємо, що саме там обговорюється, але якщо наша делегація бере участь в обговоренні територіальних претензій лаптів та питань НАТО, в такому разі вона прямо і безпосередньо діє поза межами своїх повноважень. Ніхто не має права наділити її такими повноваженнями, тому що і територіальна цілісність України, і питання вступу до НАТО прямо прописано в Конституції України. І якщо якась посадова особа своїми діями чи бездіяльністю ставить конституційні норми під сумнів, вона має бути миттєво відстороненою від виконання своїх обов’язків і щодо неї має бути розпочато розслідування.
Другий момент стосується США. У якій ролі вони взагалі виступають? Те, що там немає відстороненості та незаангажованості, було сказано вище. Але, напевно, хтось пускає слину з приводу того, що Трумп дасть якісь гарантії? Нагадую: гарантії безпеки може бути оформлено або союзницьким договором між двома країнами, або багатосторонньою конвенцією, яка формує відповідний блок союзників. Жодних інших гарантій немає і бути не може. Так от, товариш Трумп вже публічно продемонстрував, що він клав чуба на будь-які союзницькі зобов’язання.
Кажучи простіше, він відмовляється виконувати зобов’язання, які взяли на себе США перед своїми союзниками, формалізувавши їх прямим і безпосереднім чином. І хтось зараз серйозно розмірковує про його гарантії? Якщо це так, то такому мрійнику треба терміново припиняти прийом важких препаратів, бо вони вже деформують сприйняття об’єктивної реальності.
І зовсім останнє. Я не претендую на істину в останній інстанції і можу помилятися, як ті астрономи, які намагаються відтворити вигляд космічного об’єкта за крихтами даних. Ба більше, я буду радий, якщо помиляюся, і тому викладене вище – лише погляд дилетанта на поточну ситуацію, а кожен може відштовхнутися від написаного, взяти інформацію з джерел, які його влаштовують, зібрати все це докупи і зробити власні висновки. На цьому – все, що є у мене з цього приводу.