Незвичний погляд. Про ступені порівняння (Частина 2)

Кінцева -Е у прикметниках є закінченням, адже вони змінюються: «складніше питання», «довше волосся». Проте вона може бути і у прислівниках, а через те що це незмінювана частина мови, яка не має закінчень, то літера -Е виступає суфіксом. Як відрізнити прикметник від прислівника у ступені порівняння? Двома способами. Поставити запитання: «Яке?» – це прикметник, «Як?» – це прислівник. Перевірити, з яким словом він утворює сполучення: якщо з іменником, то це прикметник, якщо з дієсловом, то це – прислівник. Чому це важливо? Прикметник має закінчення -Е тільки в середньому роді називного/знахідного відмінка однини. В інших формах його треба узгоджувати з родом, числом та відмінком іменника. У прислівнику отже, кінцева -Е правильна для всіх випадків, бо це незмінна частина мови. Приклад із Мережі (наводжу кілька з «Основних законів», поданих у відеоролику):

У наведених реченнях три випадки порівняння містять форму з кінцевою -Е, один – форму з кінцевою -А. Останній випадок «повернути» до «нейтральної» форми найлегше, бо « цінніша» узгоджується зі словом «повага»: «повага цінна – цінніша». А в решті випадків слова у вищому ступені порівняння залежать від дієслів, тому це не прикметники (яке?), а прислівники (як?): «вбивають багато – більше», «слухай часто – частіше». І дуже цікавим є речення з номером 8. Слово «краще» залежить не від слова «правда», а від пропущеного дієслова «є» [добре]» у безособовому реченні. Якби воно узгоджувалося зі словом «правда», речення було б теж правильним, але іншим: «Гірка правда краща, ніж солодка брехня». Ще один приклад із Мережі наведено на початку цієї частини, і в ньому можна простежити, що «кава смачна – смачніша», «прогулянка цікава – цікавіша», але «з ними [є] тепло – тепліше». А мудрий вислів у зображенні з котиком на початку статті віддаю на самоперевірку: де тут прислівник, де – прикметник і чи правильно вжито ступені порівняння?

І ще один прояв впливу російських ступенів порівняння в нашій мові, який варто бачити. В «сравнительной степени» відмінюються дуже небагато слів, насамперед «больший» і «меньший». Звідси важливий висновок: якщо прикметник відмінюється, – це, скоріше за все, «превосходная степень», яку треба перекладати найвищим ступенем порівняння. 

У нашій мові найбільш стражденними в цьому плані є два слова. Перше з них – переклад слова «высший». Як вказують російські словники, це «превосх[одная степень]. к высокий», бо «сравнительная степень» не відмінюється – «выше». Нашим відповідником повинно бути слово «найвищий». Проте у нас є кілька усталених виразів саме зі словом «вищий», зокрема «вища освіта», «вищий пілотаж», «вищий розряд», «вище керівництво», і знаючи імовірність запозичення кальки з російської мови, я іноді сумніваюся в тому, яка міра ознаки тут мається на увазі – проміжна чи абсолютна: якщо йдеться про «вищий розряд» у працівника, то це один із вищих розрядів чи найвищий із можливих? Якщо йдеться про «вище керівництво», то це керівник, вищий за посадою відносно конкретного працівника, чи перша (=найвища) особа в установі?

Друге слово ще підступніше, бо обидва ступені порівняння мають однакову форму. Це слово «лучший». У словнику воно тлумачиться так: «1. сравн[ительная степень]. к хороший. 2. превосх[одная степень]. к хороший; наилучший». Тому при перекладі слід звертати увагу не на відмінювання (тут воно вже не є підказкою), а на зміст: «в лучшем случае» – частіше це «в кращому випадку», бо випадок може бути ще й «найкращий». Але коли йдеться про видатних людей, яких вшановують за їхні «найкращі» досягнення, то досить нелогічно таких людей називати «кращими». Проте саме таке формулювання досить часто трапляється на дошці пошани або розділ на сайті «Кращі вчителі (студенти, працівники)». І хочеться уточнити: а де найкращі, чому їх тут нема?

Так само нелогічно звучать заголовки на зразок «Кращі пісні/фільми всіх часів», адже до подібних рейтингів включаються саме «найкращі», а не «кращі». Моделі граматики російської мови вискакують навіть у таких дрібницях.

Отака історія на сьогодні.