Без ретуші (Частина 2)

Те ж саме сталося і у зворотний бік, коли вже американські військові захопили одну з локацій, де здійснювалося кінцеве збирання німецьких ракет ФАУ. Те, що побачили американці, настільки їх вразило, що в підсумку довелося запускати велику операцію «Скріпка» і витягувати з переможеної Німеччини все, що пов’язано з ракетною програмою, включно й інженерний склад. Настільки далеко Німеччина пішла в ракетних технологіях. Причому, заради цього багатьом інженерам і конструкторам «пробачили» їхню діяльність в СС.

Ну а в нашій ситуації ми спираємося на технології наших партнерів, як і на їхні виробничі можливості. Приблизно те ж саме зробили англійці під час Другої Світової війни. Хоч вони і намагалися йти «ніздря в ніздрю» з рейхом, але тому безумовно вдалося піти вперед, майже за всіма ключовими напрямками, хіба що крім флоту. І те, не у всьому. У такому розвитку  подій немає нічого дивного, але ось у лаптів усе — інакше. Оскільки вони бачать практично у всіх сусідах і далеких, але значущих країнах, потенційних противників, то максимум військового виробництва вони намагаються базувати на власних технологіях, із твердженням того, що вони у них — найвищі у світі.

Але ось війна перевірила їхні твердження про невразливість танків, непереборність ППО та інше, а що найголовніше, ця війна продемонструвала, що явні проблеми, які виникли з цілим набором систем озброєнь, їм не вдається подолати за рахунок свого технологічного домінування. У цьому плані, дуже цікавим є матеріал про те, що відбувається з проєктом їхнього перспективного пасажирського літака МС-21, який позиціонувався як прямий конкурент середньомагістральних літаків провідних виробників комерційних літаків. Ось що про це сьогодні пише їхня преса:

«Об’єднана авіабудівна корпорація (ОАК), що входить до «Ростеху», на чверть скоротила дальність польотів середньомагістрального літака МС-21. Згідно з оновленими параметрами на сайті виробника, замість колишніх 5100 км тепер лайнер МС-21-300 у двокласному компонуванні на 175 пасажирів може літати тільки на 3830 км. При цьому максимальна злітна маса літака не змінилася і становить 85 тонн».

Тут слід зазначити, що доцільність серійного випуску подібного виробу вкрай щільно зав’язана на тому, яка дальність польоту літака зі стандартним, пасажирським навантаженням. У даному випадку, йдеться про перевезення 175-200 пасажирів. Якщо літак може показати можливості, середні по галузі, то з урахуванням того, скільки може бути замовлено літаків, він може піти в серію. Якщо ж він суттєво випереджає показники сучасних, а бажано і перспективних «однокласників», то тут уже немає жодних сумнівів. Він іде в серію, просто стройовим кроком. І ось дані про те, кому він має скласти конкуренцію.

У цьому переліку важлива остання позиція. Адже спочатку цей літак справді позиціонувався як прямий конкурент американським та/або європейським літакам цього класу. Тобто, за стандартного навантаження, він мав мати робочу дальність польоту до 6 тис км, як це зараз спостерігається у Боїнга або Ейрбаса. Але в процесі проєктування, дальність польоту знизилася до 5 тис км, потім — до 4,5 і ось тепер — 3,83 тис км і не факт, що це — останнє коригування його характеристик.

Це — об’єктивний показник ефективності роботи літака і вона вже майже вдвічі нижча за те, що демонструють лідери і як видно — продовжує падати. Це означає, що застосовані технології в плані маси літака і, швидше за все, — ефективності роботи двигунів, відстали від сучасного рівня технологій на 2-3 десятки років і те, що було описано вище, з приводу скорочення дальності польоту, для будь-якого іншого виробника комерційних літаків — вирок. З такими характеристиками його просто ніхто не купить.

Звісно, з цього приводу можна розповісти веселу байку, мовляв, нам така відстань, до 7 тис км — даром не потрібна, тільки це — один із базових показників, які одразу й без розмов про надійність, доступність обслуговування та інше, тут же закривають будь-які дебати, на цю тему. А лапті, як це завжди буває, вдають спритних і придуркуватих, розповідаючи публіці про те, що саме цього вони й хотіли домогтися:

«Представник «Ростеху» пояснив…, що на сайті ОАК вказані розрахункові характеристики реальної машини, яка вже створена «в залізі», літає, проходить сертифікацію і буде передана авіакомпаніям. Він нагадав, що в технічному завданні Мінпромторгу, затвердженому 2009 року, для літака МС-21-300 вказувалася цільова дальність польоту 3500 км при 180 пасажирах. За його словами, 80% усього пасажиропотоку в Росії припадає на авіамаршрути до 3000 км, а дальність МС-21 значною мірою покриває потреби перевізників».

Нагадаємо, що «Ростех» очолює найкращий друг путіна — Чемезов і тому його представник може нести просто будь-яку дичину. Якби він розповів про те, що буде передбачено пропелер у носі, а літак легко перетворюється на біплан, то і це було б сприйнято із захопленням. Загалом, якщо перевізники, маючи можливість купувати нормальні літаки, які повністю перекривають те, що ще й проєктувати не починали, з катастрофічно низькими характеристиками, то тут — до лікаря. І між іншим, у такому разі ніяк не зрозуміло, звідки тоді взявся апломб виставляти халабуду як їхнього конкурента?

Насправді, вони ліплять гівно тому, що роблять усе за своїми технологіями і зі свого заліза, а виходить лайба з польотом на 3,5 тис км, замість 7. І це не тому, що їм більше не треба, а через жорстке відставання від конкурентів уже назавжди. Ось так, ця ситуація обходить їхню пропаганду і показує, як усе виглядає насправді. І ось така різниця між казками і реальністю — у всьому.