Саме таке становище дозволило Штатам отримати статус «старшого брату», причому – не в тому смислі, як це буває у родині, а як воно тлумачиться у фільмах японського актора і режисера Такесі Кітано. Цей статус визнавали як друзі, так і вороги. Його визнавали і союзники, навіть бунтівна Франція, котра за повоєнний період не раз і не два виступала підбурювачем бунтів проти панівної і менторської ролі США. Будь-які гострі ситуації, які виникали у США, були забезпечені активною або пасивною, але підтримкою союзників. Ну а самі союзники узгоджували позиції по гострим питанням, які виникли відносно них самих з Вашингтоном і це здавалося чимось природнім і нормальним. Союзники знали, що за ними стоїть старший брат, який має важку палицю, з якою змушені рахуватися усі.
І от старший брат пішов. Хоча не так, він зʼїхав з глузду і тепер може піти просто так, без якоїсь вагомої причини. Він може не загнати мʼяча в лунку, у нього може зіпсуватися зачіска на чубі та і взагалі, йому може стати сумно і він ладен уткнути будь-що. Тобто, союзник ще є, але він щодня артикулює, що повністю втратив здоровий глузд, а відтак, і надійність. У питаннях безпеки не можна індиферентно спостерігати за такими речами, а треба терміново переформатовувати усі аспекти власної системи безпеки і цей процес вже рушив.
От просто зараз точаться різні балачки з приводу вступу України в НАТО. Але вже зрозуміло, що ця організація добігає логічного кінця. Штати вже анонсували відмову від своєї провідної ролі в організації, а це – перший крок на вихід і оскільки саме керівна роль Вашингтона цементувала НАТО, розпад цієї структури вже виглядає неминучим. То ж намагатися стрибнути на Титанік, який відходить від пірсу – марна справа. Крім того, країни ЄС вже узгодили фінансування грандіозної програми переозброєння, яка жодним чином не співвідноситься з НАТО.
А тим часом, йдуть консультації з приводу того, яким може бути суто європейський альянс, вже без США. Тобто, очевидне затухання діяльності НАТО, ще тримає дах над процесом створення нової безпекової структури і от у неї Україна має вступити будь що. І тут слід зазначити, що на цей момент ЗСУ є найчисельнішою і найбоєздатнійшою армією Європи. Отже, для нового альянсу Україна потрібна не менше, ніж альянс – Україні.
Але у сучасному світі питання безпеки не може розглядатися без ядерної складової. Цю тезу нема потреби розкривати і тому, просто переглянемо, що і як відбувається із союзниками США, які готуються залишитися без вже явно зіпсованої, ядерної парасолі Вашингтону. Ми вже торкалися цього питання стосовно Європи і на цей момент, концепції саме ядерної складової системи безпеки Старого континенту, вже наявні, але до вступу на свій пост нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, значного руху, в цьому напрямку, не відбудеться.
Сам Мерц вже не раз висловлювався в такому плані, що веде консультації з Францією і Великою Британією з тим, щоб мати уявлення про вирішення цього питання. Але в одному з інтервʼю, він сказав дещо цікаве. Так, у відповідь на публічну пропозицію президента Франції забезпечити Європу своєю ядерною парасолькою, він зауважив, що президент Макрон висловлює слушні речі, а от що як на майбутніх виборах до влади прийде Марін Ле Пен? І він має рацію, але така постановка питання натякає на те, що в Берліні розглядають можливість перейти до виготовлення власної ядерної зброї. І такі думки висловлюють люди з оточення Мерца, що вказує на те, що цей варіант, нехай ще не публічно, але вже розглядається як вірогідний.
(Далі буде)