Віктор Суворов пише про те, що Сталіна влаштовував саме такий перебіг подій, коли Німеччина мала зробити перший крок до бойових дій, а совок уже швидко відбиватиме агресію, після чого перейде в рішучий наступ, просто Гітлер випередив Кобу днів на десять. Як ми писали вище, насправді все ще гірше. Сталін достеменно знав про те, що наступ готується на найближчий час, ще на початку травня.
Ми неодноразово вже вказували на знамениту промову Сталіна від 5 травня 1941 року, де, виступаючи перед випускниками військових академій (офіцерами від майора і вище), він прямо сказав, що совок готується до наступальної війни і просто найближчим часом. Там він дав характеристику німецьким військам. Не важливо, що він їх оцінив нижче за їхній справжній стан, але тим самим націлив офіцерів на противника, з яким належить воювати. Тобто 5 травня Сталін уже сказав старшим офіцерам, щоб ті були готові вступити в наступальну війну та відійти від концепції стратегічної оборони.
У зв’язку з цим досить кумедно читати викладки «істориків» про те, що агенти давали суперечливу інформацію як про саму можливість наступу Вермахту, так і про дату, на яку його призначено. Ми не станемо підозрювати совкових військових в ідіотизмі і просто зазначимо, що характер руху військ у совковому генштабі був відомий. Це підтверджується тим самим запитом, який було зроблено німецькій стороні і на який вона відповіла казкою про відпочинок та підготовку вторгнення в Англію (за 1000 кілометрів від Ла-Маншу). Військові аналітики мали нехай і не всі, але достатні дані про перекидання військ і, знаючи алгоритм їх розгортання (вони в цей час робили те ж саме), могли легко вирахувати дату початку операції.
Але цю дату знав німецький Генштаб вже у квітні, а на початку травня Гітлер поділився своїми намірами зі своїми союзниками, Хорті та Антонеску. Тобто навіть якщо уявити, що совок не мав жодного агента в генштабі сухопутних військ Німеччини, то вже в оточенні керівників Угорщини та Румунії – точно мав. Якби це було інакше, операція з відтиснення Бессарабії просто не могла б відбутися, бо Румунія вже була в союзницьких узах із Німеччиною. Цей факт було насторожено сприйнято начальником Генштабу Гальдером.
Достовірно відомо, що 14 червня Гітлер повідомив дату вторгнення генералові Антонеску, а Хорті було сказано про те, що події почнуть розгортатися найближчими днями. Мало того, в розпорядження Антонеску було відряджено штаб 11-ї армії для здійснення взаємодії. Тобто за тиждень до початку операції її точна дата перестала бути цілкою таємною, бо пішла за межі збройних сил Рейху. Проте ця інформація навіть через румунів не просочилася і не була накладена на те, що бачили безпосередньо совкові військові.
Крім того, зведення з майбутньої лінії фронту мали такий характер, що совок не просто знав і розумів, що відбувається, а й провокував німецькі війська на активні дії. На одній із нарад Генштабу навіть постало питання про те, чи варто тримати прикордонників, чи настав час їх знімати, бо «росіяни зовсім знахабніли». Це якось зовсім не в’яжеться з тими казками, якими нас годували довгі десятиліття, про те, що совкові прикордонники та війська біля кордону сумно стояли, а підступний ворог узяв та й напав на них. До речі, совкові прикордонники так і не встигли закінчити роботи з демонтажу дротових та інших загороджень на своїх ділянках кордону та передачі їх під відповідальність військових.
Складається враження, що совок в особі Сталіна справді готував пастку для Гітлера і дуже переймався тим, щоб фюрер не передумав вкластися саме в наступальну операцію.
Через те що Сталін не любив свою армію і не довіряв їй, він уявляв, що Вермахт не буде «солодким пряником» і рубатися з ним буде не легше за те, що було в бійці з Фінляндією. Із Зимової війни було засвоєно всі необхідні уроки, і головний – у тому, що наступати на противника, який пішов у глуху оборону, – важко й довго. На тому ж Халхин-Голі Жуков показав себе саме в контратаці. Нехай план бойових дій складав і не він, але слава залишилася на ньому. Так от, там жодна зі сторін не йшла в глуху оборону і нікого не довелося виколупувати з-під землі, як фінів.
Тобто треба було, щоб Гітлер спрямував свої війська вперед і вони пішли за лінію своїх укріплень, хай і не довготривалих. Боші вміють закопуватися швидко і ґрунтовно. Саме тому й було обрано тактику виманювання та зустрічного удару, і катастрофа сталася не тому, що Гітлер випередив, а дещо з іншої причини.
(Далі буде)