Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

«Люди як люди… Тільки генераторне питання їх зіпсувало»

Бєлгородівці понад три роки поспіль спокійно дивилися на те, що їхні війська пруть бронею в бік Харкова, і це їх ніяк не бентежило. Їх не бентежило й те, що з околиць міста в той самий бік ледь не щодня валили РСЗВ. Ці картини були з розряду «сюр» і прямо їх не стосувалися. Вони жили своїм розміреним життям, а те, що їхня країна буквально за кілька десятків кілометрів на південь влаштувала бійню, їх не тривожило абсолютно.

Тим більше що містечко це завжди було заможним, а в останні два-три десятки років воно стало чимось на зразок Маямі для США. Туди вирушали на пенсію працівники «Газпрому». Вони не лише отримували космічні порівняно з рештою населення пенсії, а й пільгові іпотечні проєкти. У передмісті Бєлгорода піднялися мікрорайони багатоповерхівок та котеджні селища для цих, досить заможних людей, і тому життя там було тихе та розмірене. Ну а те, що фюрер пішов війною на сусідів, то на те він і фюрер, щоб робити щось подібне.

І здавалося б, усе так триватиме й далі, але перші дзвіночки продзвеніли саме від своїх військових. Бомби, які мали летіти по Харкову, стали падати на околицях Бєлгорода і навіть у самому місті. А потім, коли вглиб території курника полетіли перші українські дрони, вони дізналися про суворість своєї ППО і особливо – «Панцирів». Ті стали бити по багатоповерхівках із регулярністю кур’єрського поїзда, а потім усе частіше стали виявлятися справжні риси власних «воїнів». То вони мародерять, а то – ще гірше.

Щойно там наробив переполоху такий воїн, який перебував під слідством та арештом за вбивство та зґвалтування, скоєне в Бєлгородській області під час проходження служби. Він утік, а маючи за плечима таке резюме, він навряд чи зупиниться вже хоча б перед чимось. І ось що цікаво. Просто зараз там говорять, що, звісно ж, його віддадуть під суд, але щойно він напише заяву про те, що готовий повернутися на «сво», його відразу звільнять і відправлять у штурмовики.

Так було вже десятки тисяч разів, і ні в кого немає сумнівів, що в цьому випадку буде якось інакше. Багато хто з таких діячів чітко знає, що якщо вони когось уб’ють у відпустці, наприклад, то для них практично нічого не зміниться, і тому можна набивати просто пачками, війна все спише. Там зараз серйозно міркують про те, що таких персонажів не можна залишати в суспільстві, бо… А власне кажучи, чому? Це що ж, суспільство там таке пуританське та манірне, що такі діячі сильно когось здивують? Нічого подібного.

Як відомо, по Бєлгороду вже летить не гірше, ніж раніше летіло по Харкову, і скажімо так, бєлгородівці вже точно знають, що таке блекаут. Відповідно, для того щоб якось підтримувати мінімум умов життя, туди завезли генератори. Ми знаємо, що це таке і навіщо. Але в Бєлгороді генераторна історія набула зовсім іншого вигляду:

«У Бєлгороді місцеві жителі почали зрізати кабелі із привезених до міста електрогенераторів. Про це стало відомо з доповіді першого заступника керівника адміністрації губернатора Бєлгородської області Єлєни Долманової, яка повідомила губернатору Вячеславу Гладкову, що встановлене резервне обладнання опинилося у відкритому доступі, а в ряді муніципалітетів невідомі вже пошкодили його».

Словом, добре місцеве населення, бачачи такий Клондайк, що стоїть на вулицях без нагляду, одразу ж згвинчує з нього навісне обладнання, насамперед акумулятори, і, звісно ж, заготовляє кольорові метали у вигляді кабелів. Зауважимо, що все це роблять на тих генераторах, які мають давати їм електрику. Тож мародери та вбивці беруться не з повітря, а ось із такого, колись тихого та спокійного Бєлгорода. Там тільки пошкреби – і андрофаги попруть на повний зріст.

2 коментар до “Генераторний детектив”
  1. Автор якійсь дивний – в Україні вже мародеріти не виходить, а жадоба до цього не зникла. Що ж робити бідним мародерам в … надцятому коліті?

Коментарі закриті.