Плани війни, яка не відбулася (Частина 1)

Уперше опубліковано: 30.06.2018

Авторка перекладу: Світлана

Тим, кому зараз 30–40 років, а тим більше – тим, кому до 30 років, дуже важко собі уявити, що у школах пізнього совка щовівторка в кожному класі перед першим уроком проводився захід під назвою «політінформація». Суть заходу полягала в тому, що хтось із учнів доповідав класу про новини міжнародного життя. Все це робилося у стилі опису відчайдушної боротьби совка за мир і критики американської і загалом НАТОвської воєнщини. Фокус тут був у тому, що подібні промови штовхав однокласник(ця), а не надокучлива училка, і вищим пілотажем вважалося, коли учень чи учениця розповідали все своїми словами, а не читали з газети. Це сприймалося зовсім по-іншому, і в мізки вкручувався той самий шуруп совка, який неможливо викрутити навіть зараз.

Загалом до свідомості кожного школяра мало дійти, що війна в Афганістані, яку веде совок, – боротьба за мир. Військові просто поїхали туди за нього поборотися, бо хтось не хотів жити в мирі та спокійно ходити на першотравневі демонстрації або, не боячись і не ховаючись, легко скандувати: «Ленін-партія-кам-са-мол!» Вважалося, що цього, безумовно, хочуть буквально всі, але мілітаристи, імперіалісти і сіоністи (тоді кожен знав, що це – лайливе слово, і ніяк не підозрював, що за ним криється, а найсмішніше, що про це часто говорили розумні єврейські дітки, теж не зовсім розуміючи, що ж це означає), не дають усьому прогресивному людству злитися в єдиному пориві та пісні «Дружба – фройндшафт!»

Мало того, не лише діти, а й дорослі вважали, що тільки зловиш ґаву – і бази НАТО прийдуть захоплювати «нашу соціалістичну батьківщину». Причому навіть будучи дітлахами, ми розуміли, що захоплювати таке щастя навряд чи комусь знадобиться. Справді, якщо в магазинах і так їсти нічого, а замість туалетного паперу використовуються газети «Правда», в которой нет известий, и «Известия», в которых нет правды», з шикарною передовицею про 26-й з’їзд партії та обрезклим портретом Леоніда Ілліча над усією цією красою, то що ж тут захоплювати?

Ці думки ставали сильнішими, коли батьки розповідали про те, як вони «діставали» щось із імпортного одягу чи їжі. Причому все, що становило предмет позамежних мрій, неодмінно походило з того злого світу, який вчили ненавидіти з дитинства. Гаразд, про кросівки чи джинси я помовчу. Тільки люди, які перебувають глибоко в темі, можуть оцінити рожеву мрію навіть не про магнітолу «Соні», а просто про касети цієї фірми. Або ТДК. Щоб зрозуміти, наскільки це була нездійсненна мрія, просто подивіться на останню модель автомобіля Ferrari, і ви зрозумієте, що це таке – касета «Соні» в той час. Якщо таке щастя траплялося і касета опинялася в руках, то нею з місяць хвалилися, не розпаковуючи обгорткову плівку, а розкриття касети неодмінно відбувалося у присутності всіх друзів і подруг, після чого щойно відкрита, «нульова» касета йшла по руках, викликаючи дике захоплення. Якщо ж у вас опинявся новий, ще не розпечатаний вініловий диск «Назарет», «Діп Пепл» або «Пінк Флойд» і ви збирали вечірку з нагоди розкриття упаковки та першого прокручування диска на програвачі «Електроніка 003», то ви ставали напівбогом на цей вечір, а панянки просто танули при спогляданні процесу розпаковування платівки.

Що характерно, все це походило з тих місць, звідки на нас мали напасти. Але найсерйозніша картина, яка давала потужну підніжку всім політінформаціям, розгорталася на ваш день народження. Справа була навіть не в подарунку, а в торті. Адже борошно ще якось можна було дістати, але зробити той самий фокус уже з маслом, згущеним молоком, цукром та іншими дивовижними інгредієнтами могла собі дозволити тільки дуже досвідчена людина, яка знає, коли і в які двері треба постукати. Без цього чаклунства нічого не вийде і торта не буде, а він конче потрібен.

Потім, коли головну прикрасу столу буде зметено, випито весь самогон і з’їдено всі консерви разом з «палкою сервелату» і тазиком вінегрету із забороненою «варенкою» та міфічним «горошком», дорослі напівпошепки розповідали про ті пригоди, в результаті яких вдалося витягнути з паралельної реальності всі щойно з’їдені продукти.

І ось усе це ми з дитинства привчалися захищати і ненавидіти все те, що виробляло це з надлишком. Мало того, на продовження теми розповідалося і про те, якою буде війна за мир. Загалом ніхто особливо не занурювався в її опис, бо майже відразу йшлося про нанесення ядерних ударів, а їхні наслідки всі вивчали на уроках початкової військової підготовки. Зрозуміло, що ніхто не розповідав про те, як насправді мало все відбуватися і що совок мав намір робити в цьому випадку, а тим більше ніхто навіть близько не припускав, як діятиме противник, а дарма. Це – досить цікава та пізнавальна тема.

(Далі буде)