Уперше опубліковано: 07.04.2018
Авторка перекладу: Світлана
Мережа пам’ятає все, і навіть те, з чого і як починалося те, що ми розуміємо під російським лепрозорієм. Усі рецепти потужного обдурювання мас, використання їхньої розгубленості та пошуку нової точки складання було чітко описано ще тоді, коли путін перекваліфікувався з таємного завідувача клубу в НДР на таємного братка Тамбовського організованого злочинного угруповання, яке активно орудувало в Пітері.
Усе почалося з того, що після розвалу совка конторські обґрунтовано вирішили, що їх ось-ось почнуть відловлювати і розсаджувати по камерах, де їм доведеться відповідати на масу неприємних запитань. Найпросунутіші діячі, які координували перекидання коштів для зарубіжних резидентур і «революційних рухів», а простіше – для фінансового забезпечення міжнародного тероризму – перейшли на нелегальне становище, розчинившись у потоці подій за кордоном рф. Зараз навряд чи комусь цікаво, що це за фірма «Сеабеко» була, але тоді це була одна з кількох видимих верхівок айсберга системи таємного розподілу грошей для «друзів» за кордоном. Так от, ці конторські перевели на нелегальне становище й більшу частину «казни отамана», ставши дуже багатими людьми в теплих і спокійних країнах. Ті, хто був далекий від цих схем, – пішли в бандити, точніше – в їхні консультанти, очі, вуха, вікна на кордоні та інше. Саме з цієї причини бандитизм набув такого неймовірного розмаху та одразу вийшов на величезні гроші.
До війни в Чечні доля конторських висіла на волосині і чаша терезів коливалася то в один, то в інший бік. Саме в цей момент контора послабила хватку контролю за своїми архівами, і дещо стало доступно для фахівців. Зрозуміло, що, готуючись до гіршого, частину архівів безповоротно знищили. Швидше за все, у вогонь пішли агентурні справи і щось подібне, а також найжорсткіші накази та розпорядження про масові страти або знищення знакових фігур. Зрозуміло, що все знищити не вдалося, але основне – перетворилося на попіл «буржуйок», які неодмінно присутні в кожній такій секретці.
Напевно, отримати доступ до залишків саме такої інформації було досить складно, а ось те, що особливо жорстко не прив’язано до роботи закордонної нелегальної мережі, конторі добути за кордоном було набагато простіше. Інша річ, це мало кому було цікаво, бо масив документів був величезним і треба було розуміти, що саме хочеться знайти, а крім того, добре знати хоча б одну іноземну мову. І з першим, і з другим у совку завжди було погано. Визначення рівня знання іноземних мов зараз виражається шифром Б1 чи Б2, наприклад, а тоді – «знання зі словником» і «вільне володіння». Більшість мала рівень «зі словником, без наявності такого».
Тут треба ще врахувати, що була повністю відсутня електронна каталогізація архівів і все треба було шукати за паперовими картками. Це означає, що спочатку треба було знати, що шукаєш і в який період ці документи потрапили в архів, щоб уявляти, в яких фондах це шукати.
Утім, в рф знайшлися ентузіасти, які скористалися періодом ослаблення хватки системи і кинулися шукати таємниці, трохи глибші, ніж те, на чому тримався совок. Швидше за все, їхній інтерес і не був пов’язаний саме з совком, а базувався на тій літературі, яка потоком ринула на постсовковий простір. Справді, книжки мадам Блавацької, наприклад, уже давно пройшли свій життєвий цикл на Заході та пішли в нафталін, але для совка та постсовка це було якесь одкровення. Ці книги, як і твори Юнга чи інших авторів, розліталися, як гарячі пиріжки. На цій хвилі й виник інтерес до дуже специфічних фондів контори, які їй були не дуже цікаві.
Ідеться про витоки нацистської ідеології і про те, як вона змогла зібрати воєдино німецьке суспільство, розбите після Першої світової війни. Власне кажучи, ідеологічна спрямованість цієї літератури і стала тим гальмом, яке зупинило інтерес контори. У совка була власна ідеологічна конструкція, яка не потребувала чужого досвіду. Можливо, це і зберегло архіви в тому вигляді, в якому вони потрапили до рук дослідників. І тут почалося розуміння того, що передумови виникнення нацизму, які описуються там, майже повністю збігаються з поточною ситуацією в рф, а це означає, що інструменти, використані нацистами одного разу, може бути ще раз використано – вже в московії.
(Далі буде)