Незвичний погляд. День української писемності та мови (Частина 2)

Незвичний погляд. День української писемності та мови (Частина 2)

Від Нестора перейдімо до української писемності, яку згадано в назві сьогоднішнього свята. Якщо озирнутися на українську абетку та її розвиток, то кілька літер ми з вами розглянули: я – у статтях, ви – в обговоренні. Це були історії про літери В і У, Ґ і Г, їх відображення у словниках і правилах, різноманітні мовні та політичні чинники, які впливають на їхнє «життя». Але практично кожна літера абетки має свою історію, тож, як кажуть, далі буде. Однак писемність – це не лише книги, а й написи на різних поверхнях, іноді – зовсім іншого призначення. Це і графіті на стінах Софії Київської, і написи на монетах, і підпис на мечі Х – початку ХІ століття «Коваль Людота». І тут наведу ще один артефакт – Тмутороканський камінь із написом 1068 року, який було знайдено на Таманському півострові у 1792 році (фото вгорі).

На верхній площині каменя вибито текст «Въ лѢто 6576 ін[дикта] 6 ГлѢбъ кнѧзь мѢрилъ мо<ре> по лєду ѿ Тъмутороканѧ до Кърчєва 10000 и 4000 сѧжє<нъ>»:

Тут цікаві не тільки історичні та географічні реалії (князь Гліб, Тмуторокань, Кърчєв на місці сучасної Керчі), а й спосіб передачі чисел за допомогою літер: рік 6576 (1068 рік після Різдва Христового; над чотирма літерами поставлено титла), 10 000 і 4 000 сажень – літери мають титла вгорі та перекреслені штрихи перед ними (позначають тисячі). Достовірність цього напису підтверджено тим, що у 1068 році у Тмуторокані справді князював Гліб, син київського князя Святослава. Відстань від Тмуторокані (сучасна Тамань) до Керчі – 23 км, що відповідає відстані 14 000 махових саженів (1,778 м).

І на завершення – кілька слів про другу частину назви свята – про мову. Ми з вами зараз, в умовах війни, стаємо свідками, рушіями, учасниками, а інколи – літописцями розвитку мови, відображення в ній реалій війни. Наведу кілька напрямів – відчуйте себе частиною історії:

• У нашу повсякденну мову увійшли слова, які раніше були зовсім відсутні або зрозумілі тільки фахівцям. Ми вивчили, що таке «Шахеди», керовані авіабомби, дрони, укриття, балістика, ТЦК, ВЛК, ВПО, БЕК.
• Деякі слова напівофіційно дозволено писати з малої літери, щоб якщо не уразити назовсім, то хоча б познущатися з їхнього «вєлічія»: москва, росія, рф. Дедалі частіше росію називають московія, а також пишуть «на росії».
• Деякі російські слова подають без перекладу, щоб не бруднити рідну мову: «русскій мір» спадає на думку найшвидше з таких прикладів. У зведеннях Сил оборони все частіше назви російських населених пунктів та підприємств наводяться якнайближче до оригіналу: Кіріші, «Олєнья», «Роснєфть». 
• Ми (з допомогою експертів, у тому числі й вас) опановуємо переклад термінів, які раніше були досить вузькопрофільними і вживалися переважно російською, а зараз у контексті людей і техніки в умовах війни стають дедалі звичнішими, як, наприклад, набегающий поток воздуха, планирующая ракета, фазированная антенная решетка.
• Співвідношення української та російської мов переосмислюється в різних напрямах: з яких мотивів переходять на українську мову? Як сприймають обидві мови в окупації? За кордоном? На фронті? У військовому госпіталі? У медіа та соціальних мережах?

А для того щоб ми відчули себе хоча б трохи літописцями (бо ж сьогоднішнє свято стосується Нестора-літописця), зафіксуймо таку подію. 23 жовтня 2025 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 4660-IX, якою фактично скасовано внесення даних російською мовою до паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Зокрема, Постановою передбачено: «пункт 4 Положення про паспорт громадянина України викласти в такій редакції: «4. Мова внесення записів до паспорта у вигляді паспортної книжечки визначається частиною першою статті 8 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»… А згадана частина перша статті 8 цього Закону містить таку норму: Стаття 8. Мова документів, що посвідчують особу громадянина України. 1. Документи, що посвідчують особу громадянина України, складаються державною мовою. У випадках, визначених законом і міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, такі документи складаються іншими мовами та дублюються державною мовою». 

Як вказали автори Постанови у пояснювальній записці до неї, Постанова стосується паспортів у вигляді книжечки зразка 1994 року, які є залишками від останньої виготовленої партії і видаються лише громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов’язання Державної міграційної служби України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. З 2016 року в Україні розпочато виготовлення біометричних паспортів громадянина України у формі ID-картки, і цих паспортів вказана Постанова не стосується. Інакше кажучи, 31 рік паспорти-книжечки оформлювалися російською мовою на додаток до української, і аж на одинадцятому році війни з росією записи цією мовою нарешті не вноситимуть до бланків паспортів.

Тож День української писемності та мови – це не тільки про мову з давнім корінням та неймовірними багатствами. Це про її збереження, розвиток та зміцнення її статусу у всіх сферах її застосування. Цінуймо і захищаймо її!