Уперше опубліковано: 16.05.2018
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції
Наведений нижче матеріал надано автором pan_futiy. Стилістику та орфографію майже не змінено. Погляди автора статті можуть частково чи повністю не збігатися з редакційними.
ПЕРЕДМОВА
У статтях Автора (Автора «Лінії оборони». – Ред.) і в коментарях до них нерідко йдеться про необхідність повної ізоляції «лепрозорію», на який перетворилася росія під «чуйним та мудрим керівництвом президент-ампіратора ака Х*йло», про будівництво на кордоні захисної стіни та рову «з крокодилами». Так само в коментарях іноді висловлюються начебто слушні думки, що, можливо, варто також відгородитися від окупованих росією районів Донецької та Луганської областей. Це, мовляв, позбавить необхідності не тільки звільняти ці райони, а й займатися потім люстрацією, виявленням і покаранням явних колаборантів, перевихованням бидловати, яка їм «співчуває», нарешті, не знадобиться відновлювати зруйноване і розкрадене окупантами – мовляв, нехай самі там свою кашу розсьорбують… Через те що не я один, попри всі відмінності, бачу чималу схожість ситуації, в якій опинилася Україна, із ситуацією, в якій багато років перебуває Ізраїль, і через те що багато хто вважає корисним для України скористатися ізраїльським досвідом, я й вирішив написати те, що написав.
ВСТУП, або трохи історії
Зовсім коротко – для тих, хто не в курсі або не пам’ятає. Охочі дізнатися докладніше – зможуть знайти в Мережі достатньо докладних матеріалів. Тільки категорично не рекомендую читати матеріали російських джерел через їхню тенденційність, упередженість і відверту брехню. Отже, Сектор Газа – територія на березі Середземного моря, яка є однією з двох частин частково визнаної арабської недодержави Палестина (поряд із територією Західного берега річки Йордан). На сході та півночі сектор межує з Ізраїлем, від якого він відокремлений роздільним парканом з контрольно-пропускними пунктами, а на південному заході по суші межує з Єгиптом. Довжина сектору Газа становить приблизно 40 км, ширина – від 6 до 12 км. Загальна площа – близько 360 км2. Столиця – місто Газа. Згідно з Планом ООН із поділу Палестини (1947) на арабську та єврейську держави, сектор входив до складу території, виділеної для створення арабської держави. В результаті Арабо-ізраїльської війни 1948–1949 років, що почалася після рішення ООН і подальшого утворення держави Ізраїль, арабську державу створено не було, і з 1948 по 1967 роки сектор перебував під контролем Єгипту. За результатами Шестиденної війни з 1967 по 2005 роки сектор перебував під контролем Ізраїлю. Відповідно до Угод в Осло (1993), підписаних між Ізраїлем та Організацією визволення Палестини, Ізраїль тимчасово забезпечує військовий контроль над повітряним простором сектору Газа, деякими з його сухопутних кордонів (решта перебуває під єгипетським контролем) та територіальними водами. В результаті Угод в Осло на базі Західного берега річки Йордан та сектору було утворено Палестинську національну адміністрацію (ПНА). За період ізраїльського контролю з 1967 по 2005 роки в секторі було збудовано укріплені поселення. В Мережі можна знайти фотографії цих поселень – акуратні котеджі, оточені садами. Але й ці поселення, і територія Ізраїлю в межах «зеленої лінії» (міжнародно визнаного кордону) постійно зазнавали терористичних нападів та обстрілів. На думку багатьох, і не лише лівих політиків та аналітиків, якби Ізраїль вийшов із сектору і надав арабам змогу жити самим, як вони хочуть, це сприяло б якщо й не встановленню миру, то, як мінімум, припиненню терактів та обстрілів.
У серпні 2005 року, під час реалізації «Плану одностороннього розмежування», Ізраїль вивів із сектору війська та ліквідував свої поселення. 15 серпня 2005 року ізраїльський уряд розпочав примусову евакуацію мешканців Гази – громадян Ізраїлю (8500 осіб) та виведення ізраїльських військ із сектору. До 22 серпня сектор Газа залишили всі ізраїльтяни, які постійно там проживали. 12 вересня було виведено останнього ізраїльського солдата, що завершило 38-річну ізраїльську присутність у секторі Газа. При цьому було знесено лише військові об’єкти – укріплення, блокпости тощо. Цивільні об’єкти – житлові будинки, громадські споруди – залишилися недоторканими – беріть, користуйтесь! Що зробили араби, щойно із сектору пішла ізраїльська армія? Повністю зруйнували ВСЕ! Пограбували та знищили будинки, спалили й вирубали сади.
ЧАСТИНА ПЕРША – перші результати
Прогнози ізраїльських та міжнародних політологів щодо нормалізації відносин з Ізраїлем після евакуації ізраїльських поселень не виправдалися. 25 січня 2006 року на перших на території сектору Газа демократичних виборах до Палестинської законодавчої ради перемогу здобув палестинський фундаменталістський ісламістський рух «ХАМАС», визнаний багатьма країнами терористичним. Через те що програма ХАМАСу передбачає знищення держави Ізраїль та її заміну на мусульманську теократію, його керівництво, прийшовши до влади, відмовилося визнати раніше укладені палестинцями угоди з Ізраїлем та роззброїти своїх бойовиків. Терор не тільки не припинився, але був повністю перенесений на територію Ізраїлю, в межі «зеленої лінії». Ракетні та мінометні обстріли посилилися. Лише до початку 2011 року терористи випустили із сектору Газа по містах на півдні Ізраїлю понад 11 тисяч ракет і мін. Розпочате в Газі будівництво аеропорту та морського порту довелося припинити за допомогою ВПС, бо ще до завершення їхнього будівництва вони вже використовувалися для контрабанди зброї. Довелося вбухати мільйони в будівництво роздільного паркану з обладнаними КПП. Навіщо КПП? А для того, що Ізраїль досі майже повністю забезпечує Газу всім необхідним! У тому числі пальним, електроенергією, медикаментами, «гуманітаркою» тощо, в «гуманітарних випадках» пропускає арабів лікуватися в ізраїльських лікарнях тощо.
При цьому практично всі гроші, що в сектор перераховують ООН та міжнародна спільнота (а це вельми не маленькі суми!), йдуть на будівництво терористичних та контрабандних тунелів на ізраїльську та єгипетську території, на створення ракет та фінансування терору. Було проведено три великі сухопутні антитерористичні операції: Операція «Литий свинець» з 27 грудня 2008 року по 20 січня 2009 року; Операція «Хмарний стовп» із 14 по 21 листопада 2012 року; Операція «Непорушна скеля» з 7 липня по 26 серпня 2014 року, пов’язані з чималими труднощами та загибеллю солдатів (Вам це нічого не нагадує?). Витрачено величезні кошти на створення та розвиток системи ПРО ближнього радіусу «Залізний купол» для захисту ізраїльських населених пунктів від ракетних обстрілів – насамперед із сектору Газа. Витрачаються величезні кошти на створення технічних засобів виявлення тунелів та інженерних споруд, що перешкоджають проникненню тунелів під роздільним парканом на територію Ізраїлю, на створення засобів дистанційного знищення тунелів. На жаль, усі ці операції не було доведено до логічного завершення – повного знищення ХАМАСу. Під тиском міжнародного співтовариства та внутрішнього ліваччя операції завершували «на півслові», а через короткий час все поверталося на круги своя.
(Далі буде)