Авторка перекладу: Світлана
Іноді трапляється так, що дуже ретельно приховувати події, які все одно і дуже швидко стануть відомі, – собі дорожче. Принаймні, «правило першої ночі» в інформаційному просторі діє й зараз, хоча і з безліччю обмежень. Справа в тому, що якщо події висвітлюються згідно з фактичними обставинами справи, але з певними коментарями та поясненнями, – це одна справа, а коли на самому початку деформується фактична складова, то можуть виникнути проблеми тому, що противник може мати факти, які потім буде неможливо спростувати.
Згадаймо про те, як прутін відповів на запитання про те, що трапилося з підводним човном «Курськ». Відповідь була не просто цинічною, а й тупуватою за своєю суттю. На той момент, коли було поставлено це запитання, західна преса вже мала інформацію не лише про те, що субмарина потонула, а й про те, що це сталося внаслідок потужних вибухів на її борту. Тому запитання було поставлено не стільки про долю самого човна, а про те, що сталося на його борту. Таке запитання було цілком обґрунтованим, бо АПЧ мав ядерну силову установку та озброєння, частину з якого було оснащено ядерними боєголовками. Очевидно, що запитання було поставлено саме про це, але «хитрий» чекіст вирішив відповісти «Она утонула», неначе був варіант, як у мультику про Карлсона, – «Він полетів, але обіцяв повернутися».
Але формально тоді він не збрехав, хоча й відповів не по суті поставленого запитання. А ось із Бошировим та Петровим чекіст явно провалився. Він виступив із полум’яною промовою, під час якої пояснив, що це – прості хлопці, які поїхали до Англії для огляду місцевих визначних пам’яток. Але через невеликий проміжок часу у пресі з’явилися факти, які неможливо було спростувати, починаючи зі справжніх імен фігурантів і закінчуючи тим, ким і в якій системі вони служать, а також хто, де і коли видав їм паспорти прикриття з озвученими прізвищами.
Але все сталося ще гірше з операцією «Павутина», де ворожа пропаганда вирішила зіграти на випередження і почала висувати свої версії того, що сталося, а СБУ парирувала їх шляхом демонстрації нових уривків відео, знятих із бортових камер дронів. Тобто, на відміну від «диспетчера Карлоса» та іншої дикості, яку лапті розповідали в ході розслідування загибелі малайзійського лайнера, тут викриття відбувалося миттєво і тому – більш показово.
Ну, і ще один приклад, який хоч і не зовсім вкладається в цю канву, проте – показовий. Ідеться про велику наступальну операцію ворога на Добропілля з тим, щоб остаточно оточити Покровськ. Як ми пам’ятаємо, все почалося ще в першій половині серпня, і про наступ у ворога не розповідали хіба що чайники та тостери. Але ось операція ще не закінчилася, а преса там як у рот води набрала, хоча, можливо, й не води.
Поки там усе не закінчилося, ми не станемо міркувати на цю тему, а тим більше – спекулювати на тому, що там відбувається, але просто ще раз звернемо увагу на особливості роботи їхньої пропаганди.
Коли вони йшли в наступ і справді прорвали лінію оборони, то буквально безупинно міркували про те, коли остаточно обвалиться фронт. А тепер ті ударні підрозділи, які далі за всіх просунулися вглиб підконтрольної ЗСУ території, в оточенні і методично знищуються. Наскільки можна зрозуміти, наші військові не стали влаштовувати «штикову» атаку на оточених, а методично вибивають їх дронами та артилерією, підчищаючи роботою спеціальних людей. Без поспіху та ажіотажу.
(Далі буде)