Власне кажучи, російська інтелігенція, опозиція та інша братія вже звично й неминуче ламаються на українському питанні. Навіть з урахуванням того, що вони можуть засуджувати агресію проти України й говорити яскраві речі щодо цього, – рано чи пізно з них усе одно починає підтікати справжній зміст, а потім із гуркотом вивалюється друге дно.
Цілком випадково довелося подивитися відео «уроку» Дмитра Бикова про роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Автор цього уроку став добре відомим в Україні як поет, на чиї вірші було поставлено мініатюри за участю Михайла Єфремова «Громадянин поет» та подальші інкарнації оного. Але в цьому випадку йдеться про сольний проєкт Дмитра, де він виступає в ролі чи то літературного критика, чи то історика від літератури. Треба сказати, що в цих галузях він є професіоналом, бо в нього за плечима журфак, а після нього – маса практики за своїм профілем, і зараз він зайнятий викладацькою діяльністю в галузі літератури.
Тобто, на відміну від сумнозвісного Олексія Міллера, який керує «Газпромом» і не має технічної освіти, або Сєчина, відомого як черговий глава «Роснафти» з освітою «письменник-романіст», Биков – на своєму місці і працює в тих сферах, в яких він справді розбирається й показує відмінне володіння матеріалом.
Однак повернімося до відео. Ті, хто має 32 хвилини вільного часу, можуть подивитися весь ролик від початку до кінця. У кого немає цього часу, поставте хронометраж на позначку 26:00 і послухайте його висновки про головний сенс роману в інтерпретації Бикова – «Шар № 1». У двох словах, він вважає, що Булгаков, використовуючи масований плагіат і явно занизивши естетичний рівень роману, створив певну єдину сутність, що вилилася в надідею. Спочатку він узагальнив Понтія Пілата і Воланда як прояв однієї й тієї ж сили чи ідеї, але в різних іпостасях, а потім – Ієшуа і Майстра в тому ж самому ключі. А потім широким мазком він об’єднав і ці два гібриди, зрештою схрестивши вже Понтія Пілата й Ієшуа. А якщо чітко простежити жонглювання словами про те, що Пілат хотів порядку і Ієшуа хотів порядку, то виявляється, що і Воланд хотів того ж самого! Це Биков трохи згодом і озвучив, та й такий висновок напрошується сам собою, бо з його слів, Воланд – не Сатана, абсолютне зло, а дрібний біс, чиїми руками Бог наводить лад там, куди його руки не доходять. Тобто Пілат, Ієшуа і Воланд в принципі роблять одне й те саме, але кожен на своєму місці.
З одного боку, Биков – художник, і завжди може сказати сакраментальне: «Я так бачу». Але фокус у тому, що тут ця ідея вкладається в задум самого Булгакова. При цьому весь «урок» явно побудовано в ритміці невеликої п’єси із зав’язкою сюжету, наростанням напруги і розв’язкою. Навіть якщо не додивитися це відео до кінця, вже створюється враження, що автор намагається підвести до певного висновку, але, використовуючи різні прийоми, зокрема посилання на історичних персонажів, сучасників Булгакова та авторів (мало кому відомих узагалі), він створює конструкцію, яка звільняє його від власних висновків. У результаті він свої фантазії звалює на волю Булгакова, яку начебто підтверджують вказані ним товариші. Здавалося б, у цьому немає нічого особливого, якби не кінцеві висновки Бикова. А вони виглядають приблизно так.
Основною метою Булгакова було вступити в літературний діалог зі Сталіним. Грубо кажучи, Биков вважає, що роман насамперед було написано саме для цього. А якщо так, то й сюжет роману побудовано так, щоб не просто викликати інтерес диктатора, а й у літературній формі відпустити його гріхи й засвідчити свою згоду з терором, який є неминучим для наведення ладу в розперезаній країні. За це розуміння дій диктатора і пояснення того, що інакше не може бути, Булгаков попросив свою ціну – «пощадити художника»!
Напевно, такі висновки Бикова сподобаються дуже багатьом, і він, Биков, із цього приводу дав своє пояснення. Мовляв, цю надідею важко зрозуміти простій людині, це зрозуміло лише елітарному колу поціновувачів, до якого він, безумовно, входить. Мало того, Биков робить застереження, що й сам Булгаков міг не до кінця розуміти цей посил, але ось Биков і ще кілька товаришів досвідченим поглядом усе роздивилися.
Зрозуміло, що після такого пояснення експерта роман уже можна пускати на самокрутки, проте барон Мюнхгаузен у цьому випадку казав: «Але це ще не все!» Ті, хто має зовсім мало часу, можуть поставити відео на позначку 28:00 і послухати звідти. Ось це потрібно зробити обов’язково. Саме там розставляються всі крапки над «і». Виявляється, мало того, що Булгаков задумав схрестити вказаних персонажів, щоб сподобатися Сталіну, але через одного з найприємніших персонажів роману – Афранія, начальника таємної охорони Понтія Пілата, – передав полум’яний привіт Луб’янці.
(Далі буде)