Тут треба враховувати ще один важливий момент статусу Бєлоусова. Якби він був кадровим військовим, він би чудово розумів специфіку військової служби, коли кожен командир або начальник вважає свою посаду місцем для годування. А через те що чоботи ніколи не скаржилися на апетит, то годувалися вони завжди від душі і, як-то кажуть, натхненно. У совкові часи про це не було заведено говорити, але мені доводилося вислуховувати масу оповідань від першої особи про війну в Афганістані та про те, як там продавали буквально все, що можна, і як усе це списувалося на «бойові». Офіцери звідти приїжджали добре укомплектованими найрізноманітнішими імпортними девайсами й товарами.
Але, мабуть, найяскравіший фестиваль у цьому плані відбувся під час виведення військ із країни опіумних мрій. Тоді буквально на рівному місці люди заробляли собі статки. Потім усе це списували на те, що довелося віддати прірву матеріальних цінностей за те, щоб на колони не нападали при виході. Тоді зникла система обліку, і кожен творив те, що міг, і тягнув те, що було в його розпорядженні. А що не вдалося продати одразу – заховали у вигляді заначки, наприклад, контейнер цікавого препарату під назвою «морфіну гідрохлорид». Контейнер закопали в пісок, звідки через рік чи два його вирили, і через те що за документами він був знищеним, ввезли його назад, де успішно реалізували людям, які добре засвоїли дитячі вірші Чуковського: «Ну подумаешь – укол. Укололся и… пошел!»
Ну, а дві чеченські війни виявилися вже доступнішими у плані інформаційного висвітлення, і тоді бійці армії Ічкерії розповідали, що купують партії спорядження, зброї та боєприпасів безпосередньо у тиловиків російської армії. Причому це було схоже на торгівлю в інтернет-магазині. Чеченці замовляли перелік «товару», і його привозили до обумовленого місця. Іноді в замовленні фігурували вироби, які не пішли в серію і не були прийняті на озброєння самою армією, але й це добували і привозили, щоправда, вже за іншим тарифом.
Усе це до того, що діагноз «Горбатого могила виправить» повністю підходить до російської армії. Всі це прекрасно знають, і ні для кого, хто зробив військову кар’єру, це не таємниця. І ось коли Бєлоусов оголосив про ревізію, результати якої він має намір надати цареві, багатьом стало не по собі, бо з цим треба щось робити просто тому, що в іншому випадку власне прізвище може стати відповіддю на запитання «Хто винен?». І всім стало зрозуміло, що міністр узявся за формування цього списку, який скоро може стати основою для чисток. Тому там уже розпочинається зустрічна діяльність, спрямована проти Бєлоусова. Поки що все перебуває в початковому стані, але вже визріли передумови для скандалу.
Пробним каменем стала тема про те, що міністерство оборони не навело ладу з «чарівними накидками», які приховують бійців від тепловізорів. Ідеться про те, що за відсутності стандартизованого спорядження бійці змушені купувати все це за свої гроші і з незрозумілим результатом.
«На маркетплейсах такого добра валом – від нібито дешевих за 1000 рублів, до надефективних (насправді ні) по 25–30 тисяч. Колеги правильно запитують: «ДОКИ?»… Окремо звернемося до військових на фронті: ефективність застосування всіх цих антитепловізійних пончо, ковдр і плащів мінімальна. Це ж нескладно перевірити. Припиніть грати в рулетку!»
Словом, між «коридорними» та «чоботами» почалося веселе змагання – хто когось здасть і в кого вийде максимально переконливо. Вони явно почали рити один під одного, і в цей момент можна допомогти їм робити подібні речі з максимальною шкодою для опонента. Причому допомогти треба і тим, і тим, щоб реалізувати принцип: «Чума на оба ваши дома!» Але в будь-якому випадку, нічого подібного раніше не спостерігалося, і треба розуміти, що зараз ця епопея розгорнулася не від хорошого життя, а від розуміння того, що світла в кінці цього тунелю можна й не дочекатися.
(Далі буде)
Дійсно в радянській армії можливості “заробляти” у всїх були різні. 1979 рік, Яворівський полігон, 3-х місячні збори після закінчення військової кафедри перед присвоенням звання – лейтенант. У взвода 2 командира – ком. взвода, ст.л-нт з призвіщем “Угрюмий”, завжди “сексуально озабочений” кудись бегущий, прибувший з ГРВГ(ГСВГ), який мав особисте авто – подрипаний Запорожець. І прапорщик, завжди спокійний, який сидів з нами і розказував як потрібно служити в РА. Жартував з старлея, що той завжди кудись біжить. Мав особисте авто ВАЗ-2106, новий, темний, з тонованим склом, з імпортною радіоустановкою.
Щодо Афганістану. Там продавати можна було тільки те що йшло прямим розходом: боєприпаси, ліки, ІПП, все інше треба було списувати за актом, а акт без підпису особіста був філіною грамотою. Тому зброю та засоби зв”язку та наведення ніхто не продавав. Під час чеченської війни кацаапськи тиловики втратили страх і продавали все, що мали. Тому власне і програли кампанію. Деякі генерали намагались навести лад у цьоиу бардаку, але їх прибирали або вверх переміщали, або знищували. Тому кацапи і платили дань дирову размазнці, після своєї “перемоги”.