Зміна концепції? (Частина 2)

І ось ці удари по Криму показали, що таке положення справ уже закінчилося і тепер ситуація розвиватиметься в іншому напрямку. При цьому, зазначені вище міркування, які зробили «теплицю» з таких регіонів, напевно, не єдині і було щось ще. Але ми ж пам’ятаємо, що Вашингтон дуже довго не давав добро на удари по території федерації, причому не тільки їхньою зброєю, а й своєю, а по окупованих — обмежень не було від початку, але тільки зараз полетіло по ТЕС, електричних підстанціях та іншій інфраструктурі в Криму.

За логікою речей, усе це можна було успішно робити і рік, і два тому, але тоді удари завдавалися тільки й винятково по військових об’єктах. А отже, були ще якісь аргументи проти ураження такого роду цілей. У нас є свої міркування на цей рахунок, але в даному разі це вже неважливо, оскільки ситуація пішла далі. Але факт залишається фактом. Те, що раніше було табуйовано, навіть у вигляді відповідної міри, сьогодні стає реальністю.

Саме на це звертають увагу зарубіжні оглядачі. В наявності — фундаментальний зсув у формах ведення військових дій. Причому, він стався як щодо окупованих територій, так і щодо прикордонних територій самої федерації. Усім очевидно, що у росіян таких об’єктів на порядок більше і що прикрити їх не вдалося б навіть із більш розвиненою чи ефективною системою ППО, ніж це є у росіян.

І ось Крим, у плані логістики, являє собою найбільш уразливий регіон, оскільки являє собою апендикс, що має природні обмеження. Якщо знищити місцеву генерацію і місцеві ж місця зберігання великих обсягів палива, то півострів опиниться у вкрай критичному становищі, яке саме по собі поставить питання про те, чи не надто дорогою ціною обходиться окупація.

Адже логіка розвитку ситуації говорить про те, що щойно ЗСУ завдадуть кількох хвиль ударів по генерувальних і головне — вузлових, розподільчих потужностях, доведеться переходити на аварійне енергопостачання. Простіше кажучи, доведеться перемикатися на генератори, але тут одразу постає питання про паливо для них. Адже до цього часу основними споживачами бензину і дизеля є автомобілі, а можуть стати генератори, оскільки вони споживають багато палива і якщо йдеться про промислові генератори, то їм треба дуже багато палива. І це при тому, що автомобільний сегмент споживання нікуди не подівся.

Для задоволення такого сплеску споживання палива, ворог і розгортав свої нафтобази резерву. Наскільки можна зрозуміти з тієї інформації, яка йде з Феодосії, з 10 уражених ємностей, по 10 тис кубів кожна, тільки дві були заповнені бензином, а решта — дизелем. Напевно, частина цього палива якраз і зберігалася як резерв, якщо щось трапиться з генерацією або отриманням з материка, електроенергії.

Мало того, разом зі сховищами палива виносяться і заводи, з яких це паливо надходило. А це означає, що створюється ситуація, за якої зберігати нічого і ніде. Тобто стійкість усієї окупаційної системи, знищується в самій її основі.

І ось виходить, що удари завдано одночасно по електричній і резервній інфраструктурі. Тобто це — системний удар величезної, руйнівної сили. Це — новий підхід України до методів ведення війни. Ворог змусив піти на ці заходи і тепер маховик уже не зупинити. Це означає, що ситуація втрачає формулу «хочу — не хочу», яка залежала від путіна, і переходить у нову фазу «можу — не можу». А це вже зовсім інша п’єса, на яку в москві точно не розраховували.