Авторка перекладу: Світлана
Через те що просто з необхідності доводиться постійно відстежувати близько двох десятків джерел інформації або прямо ворожих, або тією чи іншою мірою нейтральних, але все одно – з того боку, то, крім якихось конкретних даних, які там трапляються, цілком можна спостерігати й певні тенденції. Наприклад, дуже добре помітно те, на чому в цей момент вони намагаються сфокусувати увагу публіки і, навпаки, які події вони явно маскують купою помітних, але непотрібних історій та новин. Але є ще один шар спостережень, який можна помітити саме при постійному моніторингу досить великої кількості таких джерел.
Якоїсь миті вони починають діяти синхронно, і це привертає увагу. Причому, маючи чималий досвід спостереження, можна визначити причину синхронності. Якщо все спростити до мінімуму, то ця синхронність може бути двох типів. Перший – замовна або вимушена. Замовлення – воно і в Африці замовлення, а тому тут нічого пояснювати, ну, а змушувати може побоювання того, що якщо ти не будеш у загальному тренді – звернеш на себе увагу каральних органів. Різниця тут відчутна, бо замовні джерела намагаються відпрацювати свої гроші чи становище, а вимушений варіант – сірий, бляклий і рясніє посиланнями на тих, хто працює «за інтерес».
Другий тип – природна синхронність, і виникає вона виключно через страх. Адже яку б нісенітницю діячі не ретранслювали і чим би вона не зумовлювалася, все одно вони живуть усередині курника і помічають загальні зміни, які стосуються їх особисто. І певний час тому замість переможного чаду в них виникла спочатку легка, а згодом – і дедалі похмуріша тривожність. І ось зараз тривожність закінчилася і почалася нова стадія – вхід в істерику або ж легку паніку.
І загалом усі ці градації тональності повідомлень, що йдуть із вказаних джерел, можна легко зрозуміти. Дуже довгий час відсутність швидкої та остаточної перемоги над Україною вони пояснювали собі тим, що вони ще не почали воювати по-справжньому. Вони вірили в казки про те, що цар занадто добрий і не дає військовим розвернутися, а от якби дав … Але незабаром з’ясувалося, що цар не просто нікого не обмежував, а, навпаки, ставив цілі, які або виявилися не виконаними повністю, або їх виконання вимагало напруження всіх сил, після чого закінчилася майже вся бронетехніка і вся кадрова армія. Як не крути, а назвати таку ситуацію «війною на пів сили» ніяк уже не виходило. Звідси й виникла тривожність.
А коли стали більш-менш зрозумілі параметри втрат, яких зазнає їхня армія в Україні, ця тривожність лише посилилася. Звісно, більшість населення курника побачила, що таке «потєрь нєт», з різкого зростання площ цвинтарів у своїх населених пунктах. Причому вже є десятки, якщо не сотні виступів місцевих жителів, які порівнюють цвинтарну статистику десятирічної війни совка в Афганістані та війну в Україні. Одне тільки це порівняння занурює їх у смуток. Але також стало зрозуміло, що в Чорному морі військові кораблі вже змушені стояти по базах, бо їхні втрати виявилися жахливими і у відсотковому вираженні переплюнули втрати флоту у Другій світовій. Ну, а деякі особливо просунуті діячі публікують такі фото:
Ці фото було зроблено в Ростовській області, і насправді вони є лотом на торгах металобрухту. Тобто все це пропонується купити для переплавки. Зрозуміло, що це – мізерна частина того, що вже пішло в безповоротні втрати, а тут представлено «броньовані клини», якими передбачалося розсікати… І ось тепер це – металобрухт.
(Далі буде)