Уперше опубліковано: 27.07.2017
Авторка перекладу: Світлана
Передмова
Нині цей текст виглядає подвійно. З одного боку, він вказує на суть того, що являють собою Штати, а з іншого – хто зараз там опинився біля керма. Хоча, можливо, там просто захопилися бейсбольним матчем і пауза між двома крайнощами затягнулася? Чи це нам здається, що вона затягнулася?
ЦИКЛИ №№ 1–3
Кілька днів тому наша редактор, яка є автором ідеї створення ресурсу і без якої нічого б не було, надіслала посилання на російські кіносайти, де тиражуються необільшовицькі документальні фільми про «переломний момент» або «вирішальну битву» Другої світової, в яких барвисто показується, як гордий совок усе влаштував самостійно і розбив Вермахт легко й невимушено.
Усе це настільки смердить совком, що вкотре показує, на яке тупе бидло перетворилася більшість російського населення. Це навіть не тому, що вони знову ковтають заїжджені штампи ГЛАВПУР СА, але просто тому, що саме тасують у ці документальні серіали. Там немає опису перших тижнів боїв та логічних висновків про розгром РСЧА біля кордонів. Там немає аналізу найбільшої танкової битви Другої світової війни в районі Дубна, як немає і висвітлення гігантської наступальної операції під Ржевом. Усе це забуто, бо там був формений розгром майже з сухим рахунком. Але важливе те, що там кажуть для виправдання відступу військ аж до Сталінграда. Самі совки й нинішні росіяни кажуть про те, що біля кордонів було втрачено основні матеріально-технічні ресурси РСЧА, що зумовило її відступ і як наслідок – здачу промислових регіонів України. Тобто самі росіяни не ставлять під сумнів факт нищівних втрат не лише армії, а й економіки. Саме цим вони виправдовують настільки глибокий відступ.
Але потім з’ясувалося, що відступаючи, совок отримав ще більше зброї, і вже цією зброєю він дав рішучий бій, про який живописується далі. Нікому навіть на думку не спадає, що все численне залізо, кинуте в наступні битви, просто не могло взятися з повітря. Тим більше після жахливої втрати промисловості. Цей момент дуже ретельно приховується, але трохи уважніше вивчення питання приводить до простого та логічного висновку.
Суть його (спрощено) така. У 20-му столітті відбулося дві світові війни, і третя не сталася тільки тому, що совок загнувся і просто вже не зміг погратись у «Зірницю» ще раз. Обидві війни почали змінювати свою спрямованість на перемогу західних коаліцій після вступу у війну США. Так сталося в 1918 році, коли Німеччина нарешті позбулася війни на два фронти завдяки сепаратному миру з більшовицькою росією, що кинула союзників. Здавалося б, Німеччина могла перейти на єдиний Західний фронт і значно покращити своє становище. Але тоді всі учасники війни вже були виснажені економічно. Ні Німеччина, ні Англія, ні Франція не мали економічних можливостей різко рвонути вперед. Тому включення у війну США з їхніми бездонними (порівняно з іншими) ресурсами та потенціалом вирішили хід війни.
Те саме й у Другій світовій. Франція вже вибула з гри, а Англія перебувала в жалюгідному стані, бо Крігсмаріне майже відрізали метрополію від постачань необхідних матеріалів та сировини з колоній. Ситуація була майже катастрофічною, але на допомогу прийшли Штати. Спершу економічно, а потім – і військовим шляхом.
Штати вступили у війну з Японією в 1941 році, а через рік, у 1942, висадили свій експедиційний корпус у Марокко і в результаті знищили Африканський корпус Роммеля, після чого висадилися на острові Сицилія і далі – на материкову частину Італії. Вже згодом була Нормандія, але з осені 1941 року Штати тягли на буксирі економіки Великої Британії, совка і навіть Китаю, не даючи їм остаточно загнутися, інакше ніякого Сталінграда, а тим більше – Курська бути б не могло. Сам совок, без допомоги Штатів, показав себе влітку 1941 року та впродовж більшої частини 1942, поки Штати гнали обладнання, сировину та інше для відновлення ВПК совка, а поки там будували нові заводи – постачали готові озброєння.
Ну і втретє, коли совку дуже хотілося побрязкати залізом і світ балансував на межі початку Третьої світової, саме Штати спустили в унітаз сам совок. Схоже на те, що просто зараз починається четвертий цикл епопеї, де Штати знову відіграють роль основної рушійної сили й камертона в боротьбі проти деструктивних сил, які зазвичай очолює росія. Зараз можна напевне говорити про те, що Штати включилися в гру, і вона пішла.
(Далі буде)