Росія від «Капіталу» до «Майн Кампфу» (Частина 2)

Але повернімося до Алоїзича. За його теорією, чистота нордичної раси зумовлена її кров’ю, не розведеною кров’ю нижчих рас. Мало того, Гітлер припускав, що навіть найчистіші арійці, що становлять основу нації, не досить чисті кров’ю, щоб повернутися до своїх витоків і набути надлюдських здібностей, таких як стати безсмертними, отримати дар яснобачення і не менш корисний дар отримувати самогон з будь-якого продукту шляхом певних пасів і накладання рук. Відомо, що знамениту експедицію «Аненербе-СС» до Тибету якраз і відправили по рецепт отримання шнапсу навіть із мінералів.

Саме це фундаментальне припущення й було покладено в основу расової теорії, яку потім розвинув і довів до логічного абсурду Альфред Розенберг. Тобто, з одного боку, нацисти очищували кров чистокровних арійців, одержуючи потомство від спеціально дібраних пар, а з іншого – боролися з тими «недолюдинами», які несли в собі деструктивний потенціал і єдиною метою яких було розбавлення та знищення арійської крові. Через те що вони не здатні до творення, своє виживання вони облаштовують за рахунок паразитування на інших націях, які вони вичавлювали до останньої краплі або до загибелі.

Як тепер усім відомо, на роль цих руйнівників Адольф Алоїзич записав євреїв. Але голослівного твердження виявилося недостатньо, бо Ісус Йосипович Христос – єврей, усі його апостоли – євреї, а свої проповіді Ісус вів арамейською мовою і виключно для юдеїв. Через те що Гітлер повністю не відмів християнську церкву, справедливо вважаючи, що згодом та асимілюється (православна прийняла «новий порядок» миттєво і на всій окупованій території совка) і стане частиною нової релігії, то слід було пояснити свої твердження з приводу євреїв.

І ось тут він наступив на граблі, на які налетів і Карл Маркс. Що характерно, Гітлер наводив приклад єврея Маркса і його теорію класової боротьби як підтвердження руйнівної ролі євреїв. Як приклад практичного застосування теорії Маркса Гітлер навів більшовицьку росію, де яскраво описував ті жахи, які принесли більшовики населенню. До речі, саме про терор більшовиків Гітлер писав цілком предметно і слушно, але все це він обґрунтував тим, що майже все керівництво більшовиків були євреями: сам Ленін (напівкровка), Троцький, Свердлов та інші теоретики більшовизму.

Але, як і Маркс, Гітлер пішов не в ті узагальнення і не врахував інших, істотніших речей. Наприклад, він не спромігся вивчити питання активної участі у становленні більшовизму представників інших національностей. Згодом він зміг це відчути на власній шкурі, коли вступив у заочний поєдинок із грузином Джугашвілі. Між іншим, сам Сталін пустив євреїв під ніж із не меншою старанністю, ніж Гітлер, просто не так педантично. Але це було вже після 1925 року, коли книжка побачила світ. Того року Сталін ще не досяг вершини влади, тому Гітлер ще не міг передбачити багатьох подій.

Саме населення совка Гітлер вважав смертельно ураженим єврейством і тому безповоротно втраченим для чистокровних націй. Коротше кажучи, всі біди більшовицької росії він списував на підступи євреїв, що окопалися в ній.

І ось минули роки. Євреї масово виїхали з багатьох країн для того, щоб створити власну мононаціональну державу. До цього принципу можна ставитися як завгодно, але нам важливе те, що вони створили самі для себе у своїй власній країні. Як виявилося, вони здатні створити високотехнологічну та високоінтелектуальну державу, засновану на власних ресурсах. Їм вдалося створити суспільно-політичну систему, яку можна легко розглядати збоку і щоразу переконуватись у тому, що Гітлер був глибоко не правий не лише у пріоритеті чистої крові, а й у тому, що саме варто вважати її забруднювачем. Бо євреї облаштували свою власну країну не гірше, а багато в чому – і краще за інших. Жоден руйнівний потенціал не перетворив Ізраїль на всесвітню помийку та місце, від якого нудить.

І навпаки, росія, яку Гітлер вважав жертвою єврейського правління, демонструє епіцентр руйнівного потенціалу. Свою величезну країну росіяни і не збиралися приводити в такий вигляд, щоб за неї хоча б не було соромно. Тут річ навіть не в розмірах, а в населенні. Канада має ще більшу територію відносно чисельності населення. Вона розташована в такому самому кліматичному поясі, як і росія, але де Канада і де росія. Тут не йдеться про кров, бо шукати серед росіян нібелунгів – марно за визначенням. Тож справа не в кліматі та розмірах, а в населенні. Всі ці жахіття, які вони коїли, вони коять самостійно і безперервно. Причому практика показала, що вони трохи розслабляються тоді, коли їм до рук потрапляє здобич, на якій вони живуть або паразитують. Щойно вона закінчується, вони неодмінно рвуться на землі, які до них уже хтось облаштував і привів у божий вигляд. Вони розуміють, що ту розруху, яку вони успішно утвердили у своїй країні, бажано не помічати й відсунути вбік, а жити їм хочеться в чистому й затишному місці, яке хтось створив до них. Вони туди влазять, але живуть так, як на своїй роздертій батьківщині, і згодом вбивають місце, що колись було квітучим. Якщо немає жодної здобичі чи можливості паразитувати хоч на чомусь на кшталт нафти, їх тягне далі.

Це їхня історична риса. Керівництво обов’язково хоче мати місце проживання в порядних країнах, а чернь хоче рухатися далі, де є зручності. Просто зараз це відбувається в Криму, куди масово переселяються жителі російської глибинки. Те ж саме і в Донецьку. Вони хочуть захопити нове місце для того, щоб там жити і гадити, доки його не знищать.

Тож класики комунізму та націонал-соціалізму, за всієї квітчастості та відмінності своїх теорій, в одному виявилися схожими. Росія як приклад дії їхніх теорій обдурила їх повністю. Вони помилилися в тому, що вона собою являє. Якби вони мали дар бачити на десятки років уперед, вони ніколи не написали б своїх книжок, і як наслідок, не було б стільки жертв.