Здавалося б, кому яке діло до того, як там гребуться ці павуки в банці і загалом, це — правильна позиція, оскільки у нас тут зі своїми павуками і кротами ще розбиратися й розбиратися. Але в продовження теми, нас ця перетасовка стосується безпосередньо, причому — одразу в двох критичних аспектах. Перший з них — очевидний. Будь-яке рівняння, в якому фігурує війна, не може залишатися без уваги за визначенням, а другий — стосується саме того самого імпульсу, який може запустити процес розвалу курника, а вірніше — джерела цього самого імпульсу.
Отже, в кремлі вже всім зрозуміло, що цар панічно боїться смерті й на цьому у нього поїхала криша. Загалом, кожен має своїх тарганів, але ось такий хід подій небезпечний тим, що цар починає робити непередбачувані кроки в найрізноманітніших областях і добре, якщо це можна списати на старечі дивацтва, але коли це стосується грошей, причому — величезних грошей, то така непередбачуваність починає дратувати. І чим далі, тим для всіх стають дорожчими захоплення путіна війнушкою і вже зовсім протухлою геополітикою. Адже про яку геополітику можна вести мову, якщо країна втратила суб’єктність на користь Китаю?
Між іншим, власникам величезних статків за великим рахунком начхати на суб’єктність та інші речі, для них важливо розуміти, хто у них господар. Якщо вже Сі, то вони знайдуть як вибудовувати відносини з центром влади в Пекіні, якщо путін, то він зобов’язаний демонструвати самостійність і головне — передбачуваність саме для свого ближнього оточення. А для нього, за винятком тих, хто сів на розпил бабла з ВПК, військові витрати вже давно стали вкрай обтяжливими. Страждає не тільки їхній бізнес, а й той спосіб життя, заради якого вони ризикували своєю шкурою і вплутувалися в найжорсткіші афери.
При цьому, їм начхати на війну, але тут важливо те, як розуміти цей термін. Вони були згодні з форматом «бліцкриг». Та що там згодні, вони були «за» просто обома руками, оскільки уявляли собі гігантську поділ захоплених активів, а вірніше — трофеїв. Але така війна закінчилася наприкінці весни 2022 року і всім зрозуміло, що ніякої “дільби” вже не буде. Те, що вдалося захопити відтоді — битий щебінь і перспектива щось відновлюватиьна кілька десятків років уперед. Не такого призу вони хотіли в цій війні.
Але тепер ситуація стала ще гіршою. ЗСУ луплять по найдорожчому і найприбутковішому, що годувало всіх їх три десятки років — по нафтогазовому комплексу. Вони терпіли санкції, зниження рівня прибутку через знижки стерв’ятникам, як-от Індії, Китаю і Туреччини, але тепер полетіло по НПЗ, трубопроводах, портах, нафтобазах та іншому. Причому, процес цей стрімко наростає, а цар нічого не робить. Усім уже зрозуміло, що збройною силою він не здатен вирішити цю проблему, отже треба закінчувати війну, оскільки в такому вигляді вона не дає взагалі нічого, а тільки забирає. Причому, вони ходили до нього всім гуртом, але той їх слухати не хоче.
І ось тут уже вступає в дію спадщина Макіавеллі. Государ повинен завжди мати два протиборчі угруповання при владі. Уміло маніпулюючи ними і зіштовхуючи один з одним, він може запобігти неприємностям уже для себе особисто. Просто нагадаємо про те, що через це переступив Цезар і поплатився в зеніті своєї могутності. Довгий час у найближчому оточенні царя якраз і були два угруповання — Кирієнко, який заробляє очки, потураючи будь-яким примхам путіна, і Козак, за яким стоять промисловці, яким війна вже стала поперек горла. Мистецтво государя полягало в тому, щоб балансувати між цими двома крайнощами, але наскільки можна зрозуміти, путін зламав цей баланс.
Таким чином він не тільки віддав усього себе з потрохами команді Кирієнка, а й створив загрозу у вигляді грошових мішків, що затаїли на нього злість. І тепер якщо милий Серьожа вирішить посунути діда з трону, йому варто тільки пообіцяти «мішкам», що в разі сходження на трон, він закінчить війну за один день. Тобто, насправді, баланс був основою безпеки особисто путіна і він був запорукою того, що нікому не вигідно його порушити, а тепер — усе.
Ще раз нагадаю про те, що це — версія. Футуристична замальовка, і кожен може знайти в ній ваду, нещадно критикуючи. Але просто згадайте про те, які сили можуть розвалити курник.
Хай то буде так!
…
Саме так, але краще хай курник розвалиться.
Коли у імператора виникае ідея-фікс,то він втрачае об”ективність та стае рабом ідеі.Тобто слабшае та становиться передбачуваним та вразливим.
Оточення будь-якої впливової фігури пильно придивляється і вираховує слабкості та вподобання “хазяїна”.
Це – запорука виживання та добробуту раба.
Той Кірієнко також не дурень.
Вирахував головних “тарганів” пуйла.
“Она любит выпить. Нужно этим воспользоваться”©
(Из фильма “Здравствуйте, я ваша тётя”)
#*#*#*#*#*#*#
А ще звернув увагу на таке: “…власникам величезних статків за великим рахунком начхати на суб’єктність та інші речі, для них важливо розуміти, хто у них господар…”.
Це, напевне тому ми (Україна) борсалися майже 30 років у болоті невизначеності тому що нашим кровопивцям-олігархам (Фірташ, Коломойський, Ахмєтов, Пінчук та інші) на суб’єктність теж було начхати. Головне – обрати Хазяїна. І 99% дивилися в бік москви.
Так було зручно: і по корумпованому менталітету, і по ідеології “хижого капіталізму”.
Я давно зрозумів, що найбільшою помилкою в історії України було пасивне потурання населення появи прошарку промислово-фінансових груп олігархії.
Їх було не багато (десь до 1–3%), але заволоділи вони ~80–90% промисловості та землі. А згодом збудували владу під свої інтереси.
Ось і вся правда і джерело наших негараздів.
…Мене досі турбує одне питання: ЧОМУ нам не вдалося піти шляхом стран Балтії чи Польщі?
Там є промисловці і бізнесмени, фермери АЛЕ немає класу олігархів.
Він сформувався лише В московії та В Україні.
(Країни Середньої Азії – то окрема розмова).
*****
І ще одне міркування.
Про Банкову та ОПу.
Якщо у курнику зник баланс двох конкуруючих сил, то в нас (тобто в українській ЗЕленій владі) він також зник?
Після відставки Богдана, смотрящего від “Бородатої Бабусі”, ларьочник Д’єрьмак фактично одноособово зайняв місце особи на кшталт кацапського Кірієнка.
Виникає питаннячко: ДЕ Ж тоді “Баланс”? І ХТО в нас насправді Президент???
P.S.
Ох, вже ці нескінченні питання…
А з чого ви взяли що в Польщі нема олігархів? Поляки з вами не згодні.
Це такі як Фірташ чи кацапський Ротенберг?
Олігарх – це не підприємець. І навіть не мільонер.
Це дещо інше.
Монополіст, який “доїть” державу, маючи надприбутки, а не конкуруючи на якомусь ринку. А ще задіює адмінресурс та куплених депутатів, аби не мати клопоту з силовими структурами за свої оборутки.
Також має свою піар-команду задля відбілення своїх дій у ЗМІ та створення позитивного іміджу (благодійність для бабусь та нужденних) у населення, яке він сам і обкрадає.
Це дуже коротко.
***
ТАКІ олігархи є у Польщі?
Чи це було риторичне питання з Вашого боку?
> Поляки з вами не згодні.
А Ви в курсі, що поляки також нарікають на засилля «гомо совєтікусів» у себе? Особливо на сході (як несподівано). То хто саме серед поляків ото не згоден?
Тому, що ми повторювали за москвою всі кроки та дії. Був такий економічний радник-чудак, через “м” – Пасхавер. Він тоді казав:” Нам треба терміново сформувати клас майновладців”. От ми і мали таку ж саму приватизацію, як у кацапів.
комусь – Лешек Бальцерович, а комусь – Шимель Пасхавер…
кожному своє
> Їх було не багато (десь до 1–3%), але заволоділи вони ~80–90% промисловості та землі.
А це точні значення? Звідки вони? Чи не з довідника “Стеля”?
До відома, у США 10 % із найбільшими статками володіють щось там близько 70 % національного багатства, в Німеччині — щось близько 60 %. І що?
> …Мене досі турбує одне питання: ЧОМУ нам не вдалося піти шляхом стран Балтії чи Польщі?
В мене є версія: тому, що українці не поділяють одну із засадничих цінностей Європейського Союзу (і взагалі розвиненого цивілізованого світу) — верховенство права. Цінності українців інші — «намутіть» і «порєшать». Звідси все і йде. Не спливе з такого середовища нагору щось інше.
P.S. І навіть для набору до антикорупційних органів з відбором міжнародною комісією доведеться шукати вдень зі свічкою…
“…Цінності українців інші — «намутіть» і «порєшать». Звідси все і йде. ”
***
Так а що з цим усім робить?
Чи все на стільки БЕЗнадійно?
Є хоч у когось конкретний план дій чи просто теорії, відірвані від життя.
І головне: чи є БАЖАННЯ у нашому суспільстві щось змінити 🤔
Бо вже нема внутрішніх сил дивитися на бродіння по зачарованому колу, з якого здається, немає виходу.
Навіть у такі скрутні воєнні часи хтось щось “мутить”, хтось щось “рішає” та грабує/пиляє бюджетні (тобто наші) кошти.
Бачте, депутати визнають, що грошей на “оборонку” не вистачає. Підприємства по виготовленню озброєнь завантажені десь на 40%!🤬🤬🤬
А мають спроможність виробляти набагато більше, АЛЕ… Грошей нема🤷
В той же час сіра частка промисловості та сільгосппідприємств досягає ~30% А це мільярди, які ніколи не потрапляють до того самого Бюджету, якого ніколи не вистачає НІ на ВПК, НІ на грошову виплату біццям на фронті.!!!
Це що? Нація самогубців?
Якась безнадія…🥺
Чи може, осіння депресія прийшла, не знаю.🥺
> Так а що з цим усім робить?
> Чи все на стільки БЕЗнадійно?
В мене є лише поганий рецепт: починати з себе, не вимагаючи, щоби першим почали інші. І виховувати дітей.
Як впливати на інших українців, крім як власним прикладом, я не знаю.
Ми довго були бездержавною нацією. Багато поколінь. Виживали під чужою владою, перебуваючи до неї в опозиції. Це дається взнаки. В таких умовах національним ідеалом стає… лис Микита. Це швидко не минається. Необхідно свідомо працювати над собою.
Ну і, якщо вже згадав лиса Микиту, згадаю й інше того ж автора:
Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Знесіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить
https://uk.wikisource.org/wiki/З_вершин_і_низин_(1893)/Каменярі