Добре відомо про те, що Японія мала дуже великі проблеми з американськими танками. Їх було вкрай складно підбити наявними боєприпасами просто тому, що був величезний дефіцит металів, які використовуються для виробництва таких боєприпасів. Практично весь вольфрам і молібден Японія отримувала з Німеччини. Також японцям передали технології отримання синтетичного пального та каучуку. А як ми знаємо, гострий дефіцит саме пального не дав Японії повною мірою використовувати свої авіацію та флот. Вони просто не встигли розгорнути відповідні виробництва до настання катастрофи. Також німці передали інновації щодо створення вибухових речовин та багато чого іншого.
І як було сказано вище, японці отримали технології, а також основні вузли та агрегати як зразки літаків і ракет, зокрема знаменитої ФАУ-2. А крім того, Німеччина відправляла в Японію технологічне обладнання, зокрема гостродефіцитні верстати і, звісно ж, після того як японці зрозуміли, що американці читають їхній радіообмін, вони попросили та отримали удосконалену модель шифрувальної машинки «Енігма». Це – не повний та цілком пунктирний список того, що отримала Японія.
Логістика була дуже заплутаною та небезпечною. До окупованого японцями Сінгапуру доходили поодинокі торговельні судна, тому що британський флот, який оперував у цих водах, топив усе, що могло мати належність до Німеччини. Тож втрати були величезними, і, врешті-решт, перевезення всього згаданого вище добра стало виконуватися величезними субмаринами на зразок U-234. Спочатку їхні рейси були вдалими, але дуже швидко британське адміралтейство вирахувало цей канал постачань, і на пошук та знищення підводних човнів було відправлено значні сили флоту. В результаті почалися втрати і субмарин.
Але це тепер відомо досить добре, проте такі постачання здійснювалися не тільки для Японії. Завантажені приблизно тим самим підводні човни йшли й до берегів Південної Америки, і куди там що поділося – достеменно невідомо. Але просто уявімо собі, що надводне судно чи підводний човен іде з якимось таким вантажем до умовної Аргентини. Британський чи американський флот про це дізнається і топить усе це разом із вантажем. І ось Аргентина здіймає виття до неба, вимагає припинити піратство, бо вона ні з ким не воює, але хоче отримувати певні товарні позиції з Німеччини…
Правда ж, такий сюжет виглядає притягнутим за вуха, і здається, що такого не може бути в принципі? Але в такому разі контрагент Німеччини повинен чітко розуміти, що він торгує з воюючою країною, а її противник має право знищити все, що йде в цю країну або з неї. У такому разі виникає запитання до умовної Аргентини про те, чому вона ризикує і торгує з такою країною? Якщо ж вона вважає, що для неї така торгівля є вкрай вигідною, то в такому разі всі ризики, що виникають від подібних відносин, вона бере на себе.
І ось ми спостерігаємо щось подібне у виконанні Словаччини та Угорщини. Вони здійняли виття з приводу того, що не можуть отримувати газ і нафту від воюючої федерації, тому що Україна знищує нафтогазові активи ворога. Здається, за 80 років після закінчення тієї війни світ посунувся до абсурду набагато ближче, ніж раніше, чи не так? Ну, а тепер – про фотографії, які спонукали до цієї теми. Ось вони:
Ці детонатори наші розвідники виявили на складах ворога. Це все отримав совок напередодні поділу Польщі, в яку він вліз саме 17 вересня.