Авторка перекладу: Світлана
Учора преса та Конгрес таки дотиснули Додіка на те, щоб він хоч щось сказав із приводу масованого нальоту російських дронів на Польщу. Так, це для нас масованим нальотом є 700–800 дронів за ніч, а для Європи чи Польщі масованим нальотом є 19–23 дрони за ніч. Словом, найкращий президент намагався оминути цю тему мовчки, вкладаючись у роздавання обіцянок знайти і покарати вбивцю його прихильника і пропагандиста, але схоже на те, що ці його дешеві маневри все ж таки не спрацювали, бо в місцевій пресі його вже почали називати співучасником прутінських злочинів. Подітися було нікуди, і він зробив кілька вкрай коротких заяв, які ні за тривалістю, ні за експресією, ні за змістом навіть близько не підійшли до того, що і як він розповідав з приводу загибелі свого агітатора. У результаті від нього добилися такого:
«Можливо, це було помилкою. Але, незважаючи на це, я незадоволений тим, що пов’язано з усією цією ситуацією. Сподіваюся, все це закінчиться».
По суті, він виступив адвокатом прутіна, бо ніхто, крім самої офіційної москви, не ставить під сумнів авторство нальоту і його навмисність. Слідом за москвою такі ось сумніви висловив лише Додік. А його оцінкою стало не чітке позначення державної позиції, а якісь особисті емоції «Я незадоволений». Та кому цікаво, чим ти задоволений, а чим – ні? Ти можеш бути незадоволений м’якістю туалетного паперу або тим, що вітер тобі завадив загнати м’яч у лунку, а тут – ти ж президент поки що найпотужнішої країни у світі, тож оцінки мають відповідати статусу такої країни, а не якогось бантустану. І потім, він висловив невдоволення не тим, що творить прутін, а його засмутило «все це». Він навіть не наважився назвати речі своїми іменами.
Якщо в когось ще були сумніви, що «два тижні», які стали позивним Трумпа, – наслідок старечих аберацій психіки, то тепер таких думок бути вже не повинно. На те вони й аберації, щоб їх носило то в один, то в інший бік, а у Трумпа це відбувається виключно на користь прутіна. А з урахуванням того що судова система США зробила з президента щось на зразок фараона, який може робити що завгодно без найменших побоювань відповідальності, яку він може понести, то складається дуже похмуре враження. Скажімо так, якщо умовний президент США не спростовує заяв його людей про те, що він був агентом ФБР під прикриттям, щоб викрити Епштейна, то чому він не може завтра сказати про те, що був агентом КДБ під тим самим прикриттям? При цьому він може пояснити це тим, що саме його діяльність запобігла Третій світовій війні.
Але коли він став президентом, він перестав бути агентом КДБ-ФСБ, бо на це він не має часу. От просто уявімо, що він вийшов до преси і сказав усе це, – що буде далі? Пояснюю: не буде нічого! У США немає механізмів для того, щоб екстрено та ефективно вийти з цієї кризи. А з урахуванням того що єдиний, суто теоретичний інструмент усунення президента від влади – імпічмент – перебуває в руках Конгресу, де республіканці мають більшість в обох палатах, то можна про це забути повністю та остаточно. Ми всі пам’ятаємо, чим закінчилася процедура імпічменту ще в його першій каденції, де розслідування велося саме про його зв’язки з росією, але тоді процедуру було запущено просто тому, що нижня палата Конгресу була за демократами, а тепер цього немає. Тобто навіть якби умовний президент виступив із самовикриттям, то це не призвело б до жодних конкретних наслідків.
Саме тому Додік розповідає, що це могло бути помилкою. Що «це»? Два десятки дронів, обладнаних додатковими паливними баками та польськими SIM-ками? Чи те, що раніше такого не було і сталося вперше? А, може, випадковістю стали радощі в лавах найагресивнішої частини прутінського оточення та публічні погрози в стилі «Це був лише початок»? Можна не сумніватися в тому, що Додік розігрує відому сцену «Колесы-насосы», а насправді – все чудово знає. І ось це все він розповідає після того, як прем’єр Польщі Дональд Туск заявив, що «межу перейдено» і країна зараз «ближча до воєнного конфлікту, ніж будь-коли з Другої світової війни». Нагадаємо, Польща є найважливішим і найвірнішим союзником США в Європі після Великої Британії.
(Далі буде)
Як це лише він висловив сумнів? А Вітьок та Бобік? Про них не можна забувати. Оно від пана Мадяра постійно вже одному з них гикається, дасть Бог буде ще краще.
Так вони ж комунікатори офіційної позиції москви.
Всі пересвідчились, що Додік два тижні – просто поц.
“А з урахуванням того що єдиний, суто теоретичний інструмент усунення президента від влади – імпічмент ”
У них був дієвий інструмент, але заржавів. Я про Освальда.