Стукіт у двері

Авторка перекладу: Світлана

Ми якось докладно писали про те, що ЦАХАЛ може поплатитися за ігнорування зміни формату сучасної війни, і загалом це попередження залишається в силі. Те, що вдається побачити у плані проведення сухопутної операції на півдні Лівану, говорить про те, що кілька «дзвіночків», коли бойовики Хезболли застосували FPV-дрони, не привели до фундаментального перегляду рисунка бойових дій. Охочі можуть самостійно знайти відео того, що і як роблять бійці сил оборони Ізраїлю біля лінії зіткнення, і просто спробують уявити, чим би таке закінчилося в ході нашої війни. Гадаю, це якраз і буде критерієм оцінки того, наскільки адекватно ізраїльтяни враховують досвід нашої війни. Щойно їхній противник прийде до стану, коли дрони почнуть застосовуватися не епізодично, а як основний засіб ураження, ситуація зміниться кардинально.

З іншого боку, Ізраїль має масу напрацьованих прийомів, які ЗСУ також могли б активно застосовувати. Таких прийомів досить багато, але один із них варто відзначити особливо, бо він вкладається в тактику психологічного тиску. Його там називають «Стукіт у двері» або щось подібне. Сенс заходу полягає в тому, що перш ніж застосувати потужну авіабомбу чи ракету по житловій будівлі, перетвореній на базу бойовиків або ракетну пускову установку, по цій будівлі наноситься удар болванкою. Місцеві жителі, які знають, що, крім них, у цій будівлі є й військові активи, почувши цей удар, мають кілька хвилин часу для того, щоб покинути місце, куди прилетить бомба.

Зрозуміло, що основним чинником такого прийому є зменшення супутніх втрат. Мирних жителів попереджено, і вони можуть безпечно вийти із зони ураження. Так, це місце покинуть і бойовики, але вони не встигнуть витягнути звідти важку зброю та обладнання, яке і є ціллю удару. Зрозуміло, що коли ціллю є конкретні персонажі з ієрархії бойовиків, таких попереджень не буде і туди відразу прилетить пекельний подарунок, але ми розглядаємо саме варіант із попередженням.

Другий, не менш важливий чинник цього прийому – психологічний. ЦАХАЛ показує рівень своєї обізнаності й натякає, що наступного разу може відпрацювати і без попередження. Це створює у населення правильну оцінку наявних загроз, з одного боку, а з іншого – там розуміють, що інформація йде швидко і правильно, а тому ті, хто по вуха не загруз у терористичній діяльності, випробувавши подібний досвід і почувши про щось подібне від знайомих, триматиметься від бойовиків подалі вже просто без попереджень. Також виникає розуміння того, що від цих ударів бойовики просто не здатні захистити, з усіма відповідними наслідками.

І ось цей досвід треба широко і повсюдно використовувати. Буквально сьогодні мало не вперше було застосовано таку тактику, коли Україна прямо попередила іноземних гостей прутіна про те, що вони дуже ризикують своїм походом на цей захід. Але ж цей інструмент можна використовувати набагато ширше. Наприклад, можна видати попередження лаптям про те, що в москві починається кампанія знищення військових цілей, і через те що удари завдаватимуться з повітря, то вкрай небажано користуватися повітряним транспортом. А якщо цивільні аеропорти приймали військові літаки, то їх слід перерахувати і попередити, що ці локації потрапили до списку військових цілей, і тому кожен, хто спробує скористатися авіатранспортом у такому аеропорту, повинен усвідомлювати ризики, пов’язані з цим рішенням.

Зараз те ж саме можна оголосити і щодо морського транспорту, зайнятого перевезенням нафти і нафтопродуктів, і взагалі можна видати перелік локацій, у яких лаптям жити небезпечно, бо поруч щось обов’язково горітиме або вибухатиме. Це буде ширший варіант прийому «Стукіт у двері». Якщо до цього моменту лапті ще сподівалися на те, що цар якось вирішить це питання, то тут усе стане на місце: рішення вже за тобою, і цар нічого не зможе зробити. Скажімо так, це – зовсім інший рівень комунікації. Ворог, хай і тупо, але все ж таки використовує щось подібне. Просто згадаймо «зернову блокаду». Адже вони прямо і публічно це оголошували, то чому ми не можемо оголосити нафтову блокаду?

Словом, ми з подивом дивимося на ізраїльтян, які не бажають використовувати наш досвід та методи, що однозначно працюють, але самі робимо те саме…