Які б події сьогодні не відбувалися в Європі, а можливо і у світі, першим номером все одно залишиться новина про повітряну атаку, яку Росія здійснила на територію Польщі. Досі йдуть суперечливі повідомлення з самої Польщі про те, яким був масштаб нальоту і що вдалося протиставити цій загрозі. Наскільки можна зрозуміти, польський уряд спеціально не готувався до такого розвитку подій і тому — у нього не було заздалегідь заготовленого плану дій, який слід було ввести одразу після виявлення самого факту вторгнення.
Це стосується як військової, так і політичної і навіть інформаційної складової таких дій. Ми спеціально взяли паузу для того, щоб побачити розвиток ситуації у виконанні Польщі, щоб оцінити саме цей момент — був план чи його не було. Судячи з того, які суперечливі потоки інформації надходять з Варшави, можна зробити один загальний висновок. Попри те, що республіка витрачає найбільший з європейських членів НАТО відсоток ВВП на оборону, чіткого уявлення про те, яким загрозам мають протистояти збройні сили — немає.
Річ у тім, що оборонна доктрина будь-якої країни — загальний документ, у якому описані загрози, з якими може зіткнутися країна, джерело загроз і відповідно — імовірний противник, з одного боку і союзники — з іншого. Тобто, цей документ має суто декларативний характер, а ось конкретні дії збройних сил у тій чи іншій ситуації, складаються Генштабом і закриті найсуворішим грифом секретності. Тож обиватель може лише здогадуватися про те, що робитимуть військові в тій чи іншій ситуації. Але коли ця ситуація настає, контури такого плану проявляються моментально і відразу можна судити, наскільки вони продумані й адекватні.
Події цієї ночі виявилися різноспрямованими, але за підсумком першої половини доби, з моменту події, під спільним знаменником дій, які ми спостерігали, все ж слід поставити знак мінус. Його ми безумовно ставимо тому, що попри досвід війни в Україні, польські військові не змогли адекватно оцінити характер загроз, що виходять від східних сусідів. Якби було інакше, ми б не бачили концертів під загальною назвою «блокада кордону України». Усі ці «блокадники» мали б розганятися найжорстокішими методами і обкладатися такими штрафами, щоб вони кашлянути боялися, не те що блокувати щось.
І мова тут йде не у ставленні до України, а в тому, які задачі вона вирішує щодо тієї ж Польщі. Ми є щитом для всієї Європи і в першу чергу — для Польщі і подобається їм цей щит чи ні — неважливо, якщо він виконує свою функцію. Тому дуже дивно спостерігати за виставами з блокадою, коли натовп корисних ідіотів справляє потребу на цей щит, а уряд у Варшаві ніяк на це не реагує. Знову ж таки, річ тут не у відносинах або якихось образах, а в розумінні або нерозумінні суті загроз, що стоять перед Польщею.
Ну а цієї ночі це стало очевидно без усяких додаткових аргументів. Ми чудово знаємо про те, що авіація, а тим паче «важка», на зразок літаків F-16 або F-35, є чимось на кшталт екстреного заходу, в плані ППО. Використання саме такої техніки виправдане для протистояння авіації противника, в крайньому випадку— для перехоплення крилатих ракет, а ось воювати з «Шахедами» — жахливе марнотратство ресурсів. Простіше кажучи, літаки мали використовуватися тільки там, де з якихось причин, було неможливо відпрацювати наземним системам ППО. Так це працює у нас і між іншим, у ворога — теж. Досвід сучасної війни чітко показує, що це працює саме в такому ключі.
(Закінчення слідує)