Не кажіть, що не попереджали (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Нещодавно ми докладно писали про те, що на кордон росії з Фінляндією було послано відомого дегустатора міцних та кріплених напоїв, а за сумісництвом – заступника секретарки їхньої «ради безпеки» – Мєдвєдєва. Після того як він на власні очі вдивився у прикордонні стовпи, він повідомив місцевій владі про те, що цар бажає розгорнути тут військове будівництво, щоб забезпечити неминучу безпеку курника. Як зазвичай, після огляду кордону треба було «прийняти на груди», щоб зняти втому, що й було успішно зроблено.

Кажуть, що кондиції Медведєва стали очевидними, коли він перейшов на мову есперанто, якої там ніхто не міг зрозуміти, а тому коли його попросили уточнити сказане, він перейшов на качечок, після чого заснув у надрах салату «ай лав ю». Здавалося, що на тому він повністю виконав свою місію і більше від нього не варто чекати несподіванок, крім звичайних дитячих, але він повернувся у стан, коли до нього повернулася мова, і згідно з сьогоднішньою пресою, пояснив суть військового будівництва на фінському кордоні:

«Фінляндія після вступу до НАТО під виглядом зміцнення оборони готує «плацдарм» для нападу на росію, заявив заступник голови Ради безпеки рф Дмітрій Мєдвєдєв. «Гельсінкі проводить конфронтаційний курс на підготовку до війни з росією, схоже, готуючи плацдарм для нападу на нас», – написав він у колонці для ТАСС. За словами Мєдвєдєва, Північноатлантичний альянс «цілком залучений до цих справ і зараз інтенсивно освоює всі п’ять операційних середовищ Суомі: сушу, море, повітря, космос і кіберпростір». Зокрема, в безпосередній близькості від кордону з росією йде «створення штабної структури передових сухопутних сил Альянсу», чисельність яких може бути збільшено до повноцінної бригади – 5 тис. осіб, зазначив Мєдвєдєв».

Цього разу він уже перестав використовувати езопову мову і прямо розповів про те, що Фінляндія готує плацдарм для нападу на скрєпну федерацію. І тут відразу пригадалася осінь 1939 року і ціла низка публікацій у радянській пресі, які було побудовано точнісінько так само: білофіни готують напад на країну пролетаріату-переможця, і з цим треба щось робити. Як потім стало зрозуміло, численні дописи у пресі були чимось на кшталт розігріву перед бійкою. Ну, а сама бійка планувалася на холодну пору року, коли великі фінські озера та болота скує крига, по якій зможе пройти не тільки піхота, а й техніка.

Про те, що там було далі, ми писали докладно та неодноразово. Тригером для початку війни став Майнільський інцидент, а далі – як завжди – затяжний м’ясний штурм. Але в цьому випадку нас цікавлять аналогії підготовчого етапу цієї війни, бо совок з кінця вересня і до кінця листопада якраз і розгорнув публічну кампанію зі звинувачення Фінляндії в підготовці агресії.

А ці заходи підпорядковуються певному алгоритму, коли у пресі спочатку з’являються «листи трудящих», потім – виступи місцевих партійних діячів, після чого починає працювати центральна преса, і кульмінацією стає промова особи, яка уповноважена висвітлювати міжнародні теми від імені держави. Це якраз той самий принцип ескалації, коли кожен наступний крок розжарює ситуацію до наступного рівня і зрештою підводить її до порога, за яким замість преси починають говорити гармати та гвинтівки.

І справді, в Мережі є статті як місцевих, так і центральних газет совка, в яких були статті з цієї теми. Так, на початковому етапі статті з’являлися в місцевих газетах, наприклад, заводському виданні Кіровського заводу «Кировец» або місцевих газетах «Большевик» чи «Ленинградская правда». У процес включилися навіть газети, які ні до Фінляндії, ні до кордону, ні до збройних сил не мають жодного стосунку. Наприклад, такою виявилася газета «За большевистские педагогические кадры». Були тоді й такі. А згодом до процесу приєдналися «Красная звезда», «Известия» і, звісно ж, «Правда».

(Далі буде)