За давніх часів існував термін, що був антиподом суєті мирській і темам, присвяченим якимось конкретним, утилітарним питанням. Тобто, йшлося про те, звідки ми прийшли, куди підемо, який сенс нашого існування і так далі. Це були розмови про вічне. Але хто б міг подумати про те, що два престарілі маразматики вдихнуть у цей термін інший сенс, а саме — про подовження власного життя. Як відомо, така розмова відбулася між путіним і Сі під час святкування Китаєм перемоги над японською армією, а також армією Пірра Великого і штурмових підрозділів, об’єднаних сил Тау Кіта і Мельмака.

Як з’ясувалося, хтось не вимкнув мікрофон, що стояв поруч із цими персонажами, і запис розмови потрапив у Мережу. При цьому Сі розповів путіну, що в Уханьському інституті біотехнологій отримали не тільки штам вірусу КОВІД, а й настоянку з летючих лисиць, яка дає змогу не тільки прожити до 150 років. Щоправда, технологія ще до кінця не відпрацьована, оскільки застосування цього препарату, крім усього іншого, ініціює зростання перетинок між виступаючими частинами тіла. Воно звісно, відчути радість вільного польоту в 70 або 80 років — окремий бонус, але в Китаї це може призвести до небажаних наслідків. Такого літуна можуть прийняти за дрон і збити, і плюс до того, китайці натурально вживають в їжу все, що літає.

На це путін відповів, що його вчені не стали занурюватися в екстракти і витяжки, а вирішили, що скільки завгодно довге життя можна забезпечити регулярною заміною органів. За його словами, проблематикою вічного життя займається його власна дочка, яка керує великою групою вчених і тому, він вірить в її геніальний розум, оскільки вона вся пішла в тата — теж геніального пацієнта. Спочатку хотіли виділити ген у якогось морського організму, щоб отримати безсмертя, але потім стало зрозуміло, що будь-яка вода спричинятиме аберації, а це — загрожує боком, оскільки так можна загинути у власному, золотому унітазі.

Ідея ж із пересадкою органів народилася природним способом і якраз під час війни в Україні. Вчені помітили, що пересадка двигунів, стволів і башт з підбитих танків на інші підбиті танки дає змогу з двох або трьох уже неробочих маш отримати одну робочу. На відміну від спроб відростити ствол зі стовбурових клітин, які зазнали невдачі, пересадка стволів стала вже стандартною процедурою. Тому якщо взяти органи в однієї людини і пересадити потрібній, то так можна залишатися в строю, як танк. Зрозуміло, що процедуру треба повторювати регулярно, але з іншого боку, завжди можна вирішити це питання так, щоб донор органів навіть не підозрював про те, куди в нього і що пропало. Якраз із цим у курнику проблем немає.

І ось, ця дивна розмова не тільки вийшла з-під контролю китайського імператора, а й потрапила в Мережу і тут вибухнув скандал. Воно звісно, можна було б усе те назвати «діпфейком» і не звертати увагу на те, як ця тема коментується у світі, але в Пекіні таки не змогли втриматися, а далі все пішло за таким сценарієм.

Кадри з військового параду в Пекіні, присвяченого 80-річчю закінчення Другої світової війни, включно із записаною з мікрофонів розмовою Путіна і Сі Цзіньпіна були надані за ліцензією Центральним телебаченням Китаю — CCTV, для агентства Reuters. У цьому відео якраз і був той самий запис розмови путіна і Сі про подовження життя і безсмертя. Оскільки на тлі цієї розмови величний парад відійшов на другий план, у Пекіні піднявся переполох і була дана команда випиляти цей сюжет з мережі.

(Далі буде)

5 коментар до “На краю безодні (Частина 1)”
  1. “…стволів і веж з підбитих танків…”
    Перепрошую, може все таки башт?
    Пишу не для того, щоб здаватися сильно розумним, а для логічної побудови статті. Ще раз перепрошую і дякую за українську версію.
    З самого моменту появи читаю виключно тут.

  2. Питання безодні, у даному контексті, це питання з якого краю стояти.

  3. Проблема продовження життя шляхом пересадки органів не нова і вже застосовувалась в Радянському Союзі. Був тоді такий собі “всесоюзний староста” Міхалванич Калінін. Разом із ще одним “професійним революціонером” – Авелем Єнукідзе, вони за рішенням ЦК партії “курирували” труппу Большого театру, точніше жіночу частину його колективу, особливо артисток балету. Але згодом з’ясувалося, що Єнукідзе – ворог народу, тому з подвійною енергією взявся курірувати артисток Міхалванич. Особливо він курирував тінейджерок – учениць балетної школи Большого. Вони регулярно голими танцювали на робочому столі в його кабінеті. Але в 1945 році по Москві поширилася чутка: “У Міхалванича не стоїть!” Але більшовики-комуністи не такі люди, щоб пасувати перед проблемами і рішення було знайдено.
    У ті часи в Парижі практикував такий собі доктор Волков (етнічний росіянин), від пересаджував клієнтам з імпотенцією яєчки від молодих донорів, після чого вони знову ставали сексуальними мачо. ВІдомством Берії такі яєчка було знайдено і, як не дивно, у “ворога народу”, якого без жалю було знищено.
    Спочатку все йшло добре, у Міхалванича під сивим волоссям почало відростати чорне, а актриси відчули швидке видужання куратора. Але… раптом щось пішло не так… Тоді ще не знали, як не допустити відторгнення органів, внаслідок чого Міхалванич врізав дубаря. Ховали пишно, на державному рівні. Труну з тілом покійного несли члени політбюро начолі з самим Сталіним, а прізвищем калініна назвали усе що могли по всьому Союзу.
    Так що досвід уже є, час подумати і про путіна, а то Кабаєва ще якось тримається, а на Мізуліну сексу вже не вистачає. То який же з путіна МАЧО? Одна МОЧА…

Коментарі закриті.