Образотворче мистецтво (Частина 1)
Авторка перекладу: Світлана
ЯК БУЛО
Художники вже давно вперлися в якісь рамки, за які вийти змогли одиниці, але в дуже суперечливому режимі, намагаючись відійти від форм і зосередитися на грі світла чи чомусь іншому. Але що характерно, всі ці новатори, що діяли на рубежі 19–20 століть, цілком могли писати картини і в класичному стилі. Скажімо так, вони могли створити цілком пристойні портрети чи пейзажі, але пішли в іншому напрямі, все-таки маючи потрібну техніку й навички, властиві будь-якому художнику. А згодом тим самим шляхом пішли простіші діячі, що творили «Сіяча», як це робив Остап Ібрагімович Бендер, просто тому, що нічого іншого банально не могли зробити.
Час минав, і здавалося, що образотворче мистецтво зупинилося у своєму розвитку, а тому, щоб подивитися на класику, треба їхати в Лувр, а «сучасне мистецтво» у вигляді імпресіонізму слід дивитися на іншому березі Сени, в д’Орсе. Але ось з’ясувалося, що певні види образотворчого мистецтва можуть давати такий «вихлоп», що жодні найзнаменитіші художники про це навіть мріяти не могли. Причому зображення можуть дати не лише гігантські за будь-якими мірками гроші, а й необмежену владу.
Прикладом цього є лисий художник, позивний якому на все життя приклеїли харківські футбольні фанати. Якщо згадати про те, як він опинився біля керма влади, то, напевно, більшість людей згадають, як цар Борис сказав свою знамениту фразу: «Я втомився, я йду», – і привів у свій кабінет дрібного типа зі злодійкуватими очима. Але питання про наступника вирішилося раніше, і ключову роль там зіграли веселі картинки, які зобразив прутін на замовлення Єльцина.
Просто нагадаємо, що з Пітера до москви прутін переїхав з допомогою групи осіб, до якої Єльцин не входив, але поступово його рухали нагору, і в певний момент він виявився дуже потрібним для Бориса. Справа в тому, що Єльцин, як і прутін, мав доньку, дуже ласу до грошей. Але технологія збагачення тоді ще не набула тієї ваговитості, що з’явилася пізніше, і її стрімке збагачення стало помітним, особливо нерухомість у вигляді німецьких замків та інших ніштяків.
На той момент опозицію ще не було знищено, і на її користь почала працювати генпрокуратура на чолі з генпрокурором Юрою Скуратовим. Коли почалися допити осіб, прямо пов’язаних з ельцинськими грішми, у кремлі виникла паніка і сформувався запит на те, щоб щось зробити зі Скуратовим. А той уже посилив свою охорону, бо в ті часи досить часто пострілювали. І ось прутін силами ФСБ знайшов вирішення питання. Скуратов опинився в номерах, обладнаних камерами, які й зняли його з двома повіями, яким він до ладу не зміг показати свою міць.
Це відео вийшло в ефір кількох телеканалів, Юра Скуратов подав у відставку, а слідство було закрито. Тільки після цього прутін увійшов до обойми осіб, які стали претендентами на спадщину. Фактично виявилося, що ті самі картинки якраз і зробили прутіна тим, ким він є зараз. З чуток, зйомки було проведено якраз у тій мережі готельних номерів, які відвідував і найкращий президент усіх часів, коли приїжджав до москви наприкінці совка. Судячи з того, як він постійно розповідає про те, що в нього є «теплота» до прутіна, веселі картинки є і з його участю. Щоправда, в його віці такі походи вже можна розглядати як щось героїчне, але це – інша історія.
(Далі буде)
> А згодом тим самим шляхом пішли простіші діячі, що творили «Сіяча», як це робив Остап Ібрагімович Бендер, просто тому, що нічого іншого банально не могли зробити.
Е, писати картини в жанрі «наївного мистецтва» чи навіть жанрі «примітивізма» теж треба вміти. Як Марія Примаченко, Никифор Дровняк, Ніко Піросмані, Анрі Руссо (якщо вже Авторові так до вподоби французи).
А те, що ото робило прутло, — то не живопис, то порнографія.