Отже, якщо з глибиною трампових реформ ще нічого не зрозуміло, то з їхнім напрямком вже немає ніяких питань. Шлях обрано і вороття немає. Він дуже швидко і надто рішуче перетнув свій Рубікон і тепер від нього залежить лише швидкість занурення і не більше. Адже ті, хто стали його ворогами, або ті, кого він зробив своїми ворогами, вже йому не пробачать нічого. Так само і посіпаки, які впевнили його в безкарності – теж зробили свій вибір і вже навряд чи зможуть, чи захочуть перевзутися. Але навіть якщо наважаться на це, то такий крок, як мінімум, буде вартувати їм карʼєри і що головне – репутації.
КИТАЙ
І тут важливо те, як це виглядає ззовні. Безумовно звідти уважно спостерігали за першими кроками нової адміністрації, але вона настільки швидко розкрила усі свої карти, що більше вичікувати нема сенсу і країни, яким важливо тримати свій авторитет на певному рівні, почали діяти, аби заповнити собою порожнечу, яку створює Трамп своїм руйнуванням фундаменту Америки. Схоже на те, що Китай вже зорієнтувався і зрозумів слабкі місця свого головного опонента і те, що ця слабкість лише зростатиме.
Пекін вже зробив декілька гучних заяв, які б мали привернути увагу Вашингтона, але там зайняти помстою, яку так жадав Трамп, і тому решта його зараз не цікавить. А тим часом Китай не лише відповів своїми тарифами і митами на те саме, введене Трампом, але і прокоментував це з викликом, який раніше собі не дозволяв. Так Пекін заявив, що якщо США бажають мати торгівельну чи будь-яку іншу війну з Китаєм, то він вже зараз приймає цей виклик і готовий до протистояння. Дивно, але веселий керівник держдепу навіть не відреагував на таку гучну заяву головного опонента. Відповіді не було ані з боку президента, ані з боку не менш веселого віце-президента.
Доречі, з приводу віце-президента, а вірніше – з приводу особи віце, виникла така думка. Очевидно, що Трамп зараз має де-факто, імператорську владу і може не озираючись робити що завгодно. І щоб він не зробив, ніякого імпічменту, з урахуванням більшості республіканців в обох палатах, бути не може. А відтак, під час правління, Трампа неможливо притягнути до відповідальності у жодний спосіб, і тут залишається ще одна можливість усунення президента від влади, яка є історичною традицією США, а саме – вбивство.
За всю історію Штатів, було вбито чотирьох президентів:
- Авраам Лінкольн (16-й президент):
- Вбитий 14 квітня 1865 року Джоном Вілксом Бутом у Вашингтоні.
- Джеймс Гарфілд (20-й президент):
- Вбитий 19 вересня 1881 року Чарльзом Гіто в Вашингтоні.
- Вільям Мак-Кінлі (25-й президент):
- Вбитий 14 вересня 1901 року Леоном Чолгошем у Буффало, Нью-Йорк.
- Джон Кеннеді (35-й президент):
- Вбитий 22 листопада 1963 року Лі Харві Освальдом у Далласі, Техас.
І напевно, Трамп розумів, що його радикальні дії можуть привести до чогось подібного. І от якщо б таке трапилося за час першої каденції, то влада перейшла б до пристойного віце – Майка Пенса. В даному ж випадку віце обраний таким чином, що якби комусь прийшла думка продовжити перелік пʼятим фігурантом, то до кого перейде влада? Цей вибір можна вважати прихованою загрозою для можливих заколотників.
ЄВРОПА
Так от, ніхто і ніяк не відреагував на закиди Китаю і можна не сумніватися в тому, що це там чітко відфіксували. Плюс до того, хай і важко, але Європа починає свою гру без США і тут все може бути ще більш цікавим. Щойно в ЕС прийняли гігантську програму переозброєння більш ніж на 800 мільярдів доларів. Усі ці кошти підуть виробникам зброї в Європі, а американські зброярі вже пролетіли повз каси, після екзерсисів Трампа з виконанням обовʼязків з поставок зброї Україні і решти ганебних рішень. Отже, американські зброярі можуть потиснути руки Трампу і Маску за їхню мудрість.
Плюс до того, Франція намагається закрити рахунок, який на ній висить ще з часів Другої світової, де вона поводила себе дуже сумнівно. Німеччина теж починає позбавлятися пацифізму і згадувати часи, коли вона буда великою державою. І схоже на те, що Британії теж не подобається роль сателіта у такого ганебного старшого партнера. Усе це ще на початковій фазі розвитку, але процес пішов і вже не зупиниться, незважаючи на те, отямиться Трамп чи ні. Світ змінюється просто зараз.
з приводу більшості в обох палатах
Це може бути ненадовго. До осені наступного року. Там переобиратиметься третина парламенту. Саме тому, напевно, чубчик так і поспішає
Ну і є ще надія, що гальма в Америці все-таки спрацюють. На щастя, там обрали собі таке диво не 73%, а менше ніж половина. І ця половина теж не всі безнадійні (зокрема й у республіканській частині парламенту). Поки слабо уявляю, як ці гальма можуть спрацювати, але думаю, що повинні.
Я тоже думал об описанном варианте (насильственная ликвидация), но пришёл к несколько иным выводам. Так, нынешний вице Трампа не обладает никакой харизмой и имеет крайне негативный бэкграунд, который показывает его беспринципным оппортунистом. Даже если власть по указанным выше причинам переходит к нему, то я совершенно не уверен, что он сможет удержать её на следующих выборах.
А що заважає зробити дубль ? У цьому випадку просто будуть позачергові вибори.
Отже, квітень, ***5
вересень, ***1
вересень, ***1
листопад, ***3.
Між вересень, **01 та листопад, **63 – рівно 62 роки. Як і між **25 та **63.
Якщо Бут або Освальд – вибір між квітнем та вереснем…
Поки не MASA не пройшла точку біфуркації.
Ізоліціаніст Мак-Кінлі, 25, не дасть збрехати. Як і різниця, 35, 45-47.
На все – воля Аллаха, Великого та Милосердного.
Іншалла!
У США поступово втрачається управління всіма сферами оборони. Агент КДБ Краснов-тампон-нейлон діло знає туго. Він пішов по шляху сумнозвісного містера Мак-Кінлі. Мабуть кінець буде такий самий.
“В даному ж випадку віце обраний таким чином, що якби комусь прийшла думка продовжити перелік пʼятим фігурантом, то до кого перейде влада? Цей вибір можна вважати прихованою загрозою для можливих заколотників”
Таке, як на мене. Якщо вже вирішать по п’ятому фігуранту, то і шостий може не забаритись