Мозаїка на вікенд (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

МОРСЬКИЙ БІЙ

Учора стало відомо про те, що впродовж доби було виведено з ладу малий ракетний корабель противника класу «Буян» і в гирлі Дунаю атакували патрульний катер ВМФ України. При цьому один наш моряк загинув і кілька людей зазнали поранення. У всій цій картині потрібна ясність, і ми спробуємо її внести, наскільки це можливо, використовуючи відкриті джерела даних.

Отже, ворог атакував наш катер на максимальній відстані від окупованої території і зробив це силами безекіпажного катера. Напевно, було б наївно вважати, що зазнавши просто величезних втрат корабельного складу, і здебільшого – від БЕКів, ворог не став би створювати власні засоби ураження такого класу. Тим більше що в конфігурації брандера, тобто камікадзе, створення такого виробу не вирізняється особливою складністю. Звісно, завжди є свої нюанси і, безумовно, ЗСУ далеко відірвалися від противника, але чекати чогось подібного слід було вже давно.

Загалом ЗСУ мають істотну перевагу над противником у тому плані, що вони мають значно більший банк цілей, ніж ворог. У нас – мінімум «пілотованих» морських засобів, і в основному це невеликі катери, а як не крути, доцільність застосування подібних засобів ураження має свою економічну основу. Одна річ, коли кілька БЕКів роздерли великий десантний корабель, і зовсім інша – атакувати цими засобами патрульний катер. Воно зрозуміло, що життя членів екіпажу – окрема цінність, але на жаль, війна збирає свої криваві жнива саме життями людей, інакше вона не була б війною. Тобто втрати були, є і будуть до самої нашої перемоги, але тут важливим є інший аспект цього епізоду війни.

Зрозуміло, що можна застосувати пряме співвідношення вартості цілі й засобу ураження. Це ми проходили восени 2022 року, коли копійчані «Шахеди» збивали важкими ракетами ППО. Так і тут – витратити БЕК, щоб підірвати катер, – не те співвідношення, що підірвати корабель. Але є й інше співвідношення, а саме функціональність цілі. За великим рахунком, для ворога що є патрульний катер у дельті Дунаю, що його немає, – не має значення. А от наявність боєздатної одиниці, що несе вісім крилатих ракет «Калібр», як це було з малим ракетним кораблем класу «Буян», – інша річ.

Звісно, дуже шкода, що не вдалося його втопити чи влучити в одну з ракет на його борту, щоб вона зробила основну частину робіт, зате ми точно знаємо, що ці самі вісім ракет не полетіли по наших містах, і схоже на те, що корабель повернеться у стрій ще не скоро. Мало того, ворог отримав «червону картку» і тепер знає, що його кораблі при виході на пускові позиції можуть бути ефективно атакованими не тільки з моря, а й із повітря. А з урахуванням того що ці кораблі не відходять на велику відстань від бази в Новоросійську і пускають ракети лише за десять миль від берега, то можна тільки уявити, яким чином поряд з кораблем опинилися як мінімум два добрі дрони, один із яких зніс РЛС і датчики системи наведення, а інший вдарив у борт корабля, з невідомими, але, безперечно, неприємними наслідками.

А загалом доведеться ще раз про це нагадати. Це була не остання наша втрата. Просто сподіваємося, що з цього інциденту буде зроблено правильні висновки і вжито очевидних заходів для недопущення подібного надалі. Проте ми ще втрачатимемо і катери, і літаки, й інші активи. Якби це було інакше, на Андріївському вже давно продавали б сувеніри з каміння кремля. Тож до цього треба бути готовими, і головне – вчитися на допущених помилках.

(Далі буде)