Нічний обмін ударами (Частина 2)

Але судячи з того, що мерія оголосила про перекриття автомобільного руху як на правому, так і на лівому березі, прильоти й падіння збитих апаратів є в усьому місті. Колеги повідомляють, що противник застосував касетні боєприпаси, і тому перекриття руху зумовлені не тільки тим, що були пошкодження будівель чи інфраструктури, а й можливою наявністю суббоєприпасів – мініатюрних бомб, які не розірвалися і являють собою велику небезпеку не тільки тим, що можуть спрацювати, як це роблять бомби, а й тим, що зовні вони виглядають не дуже страшно – як незрозумілі кулі. Тому місцевість необхідно обстежити, і лише після цього можна відкрити рух.

Загалом із трьох цілей, які атакував ворог, дві виявилися звичними, бо столиця України просто як місто залишатиметься ціллю доти, доки не почне відчутно прилітати по москві. Приблизно такого самого висновку дійшов Вінстон Черчілль, коли у відповідь на бомбардування Лондона він наказав бомбити Берлін. Так, це не привело до припинення ударів по Лондону, але ворог перестав ними зловживати, розуміючи, що безкарно такі речі не минуть. І, між іншим, глава Люфтваффе Герінг втратив повну довіру Гітлера саме після першого удару по Берліну.

Що стосується Старкона, то ворог туди б’є в надії влучити в наші літаки, в тому числі й ті, які ми отримали від наших партнерів. У цьому випадку не буду розписувати тему докладно, але навіть зі своїх власних спостережень можу зробити висновок про те, що це – марна справа, бо протиотруту від таких ударів уже знайдено і загалом вона ефективна. Тут діє старий китайський принцип, за яким дуже важко ловити чорну кішку в темній кімнаті, особливо коли там її немає. Плюс до того, в районі Старкона дедалі активніше працюють невпізнані зенітні засоби. І якщо сьогодні там завалили один із двох «Кинджалів», то засоби ці дуже специфічні.

А от ударів по залізничній інфраструктурі слід очікувати, але й тут є низка нюансів, які грають проти ворога. Справа в тому, що наша військова логістика сильно відрізняється від того, як вона виглядає у противника. Ми не маємо якихось конкретних даних щодо цього, але власні спостереження дають підстави вважати, що тилове постачання ЗСУ набагато менше прив’язане до залізниці, ніж це є у ворога. А це означає, що удари по цій інфраструктурі матимуть набагато менший ефект і вже точно не призведуть до чогось на кшталт колапсу логістики.

Щойно стало відомо про те, що станом на 11 годину у столиці вже 14 загиблих. Завтра в Києві оголошено день жалоби. Тут єдиний позитивний момент – завтра начебто не буде концерту «Кварталу», який би відбувся за будь-яких обставин, адже «хоть поржом» у нас – понад усе і для цієї шобли буде зроблено будь-які винятки. І тут виникає дилема з приводу того, хто огидніший – ці ситі й веселі пики чи ті, хто ходить на їхні «концерти»? Але це інша історія.

А ми повертаємося до нашої теми і просто зазначимо, що попри шкоду, завдану залізниці, та пов’язані з цим витрати, як і у випадку зі Старконом, ворогові можна відповісти відомою фразою: «Пилите, Шура, они золотые!» Але фокус у тому, що це ми відповідаємо словами, а ЗСУ відповідають діями, і причому від суто дій у відповідь вони вже перейшли до проактивних. І ця ніч не стала винятком.

(Далі буде)