Про особисту неприязнь (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Буквально вчора президент, імені якого ми не станемо розголошувати, як не називатимемо і назву країни, якою він зараз завідує, зробив заяву, яка, безумовно, потрапить в аннали, і не виключено, що навіть в анамнез. Загалом на це можна було б не звертати уваги, бо такого добра в нас хоч тачками вивозь у вигляді добрив, але через те що мова стосувалася України, таки доведеться, що називається, потрусити старовиною. Яким неприємним це б не було, все-таки тут діє простий принцип, яким користуються профільні фахівці: поки пацієнт не виліз на стіл і не справив на нього якусь нужду, його виступи ще можна обговорювати та аналізувати.

І тут – не до жартів, бо в нас був міністр юстиції, який регулярно залазив на свій робочий стіл, і в цей момент його фотографували. Не виключено, що простим сидінням там справа не обмежувалася, і можливо, є підтвердження того у вигляді відповідних фотографій, але ми про це нічого не знаємо, бо цензура не пропустить «хвіст» фотосесії під жодним приводом. Наскільки відомо, той пацієнт, про якого ми ведемо мову, ще нічим подібним не відзначився, і тому тут є про що міркувати.

Отже, він заявив про те, що війна росії проти України заснована на особистій неприязні, і тому йому не вдалося припинити війну ні за один телефонний дзвінок, ні за п’ять хвилин, один день, місяць чи кілька місяців, незважаючи на те, що він – сильний переговорник і від його інтелекту навіть дуби гнуться. На результат не змогло вплинути навіть те, що він, безумовно, є найкращим президентом, якого не було до нього і, швидше за все, не буде. Щоправда, тут треба уточнити, що, можливо, він скасує посаду президента і назве її просто «цар» або ще скромніше – «імператор», і тому за ним уже президентів точно не буде.

З іншого боку, є певні об’єктивні дані, які вказують на те, що він – справді найкращий президент, хоча б щодо попередника. У множині це слово вживати не можна, бо в такому випадку можна вийти і на себе, адже до нього теж можна застосувати визначення «попередник», але тут справа в іншому. Нижче подано два фото його робочого кабінету, де на першому – вигляд кабінету за каденції попередника, а на другому – його кабінет, який сильно змінився лише за два-три місяці його правління, і як неважко помітити, різниця там разюча, а поліпшення – очевидні.

І загалом у його оцінці ситуації таки є частка правди, бо обидва персонажі, яких він обіцяв посадити за один стіл, щоб закінчити війну, самі по собі зовсім нічого не розуміють у статусі президента і явно не розбираються в жіночих духових оркестрах. І це – об’єктивна оцінка, яку кожен може зробити самостійно, одночасно розмістивши перед очима фото обох персонажів. Достатньо уважно до них придивитися, щоб зрозуміти, наскільки вони не відповідають уявленню про справжнього, хай навіть не дуже хорошого президента. Якщо комусь не вдається вловити сенс цієї оцінки, може поруч покласти фото прекрасного президента, і все одразу стане на місце. Причому бажано використовувати фото з якихось офіційних чи публічних заходів, хоч на відкритому повітрі, а хоч і в приміщенні.

(Далі буде)