Хліба і видовищ

Авторка перекладу: Світлана

Минулого року ЗСУ започаткували кумедну традицію, надавши жителям федерації можливість спостерігати щось на кшталт виверження вулкана, причому в його безпечному варіанті. Адже справжнє виверження великого вулкана – явище непередбачуване і часто супроводжується вкрай сумними наслідками, які запам’ятовуються на десятиліття чи навіть століття, як це було з виверженнями Везувію, коли загинуло близько двох тисяч людей, переважно з міста Помпеї, або набагато страшнішим виверженням Кракатау, потужність якого оцінюють еквівалентом вибуху 100–200 мегатонн тротилу і який забрав понад 36 тисяч життів.

Так от, ЗСУ позбавили лаптів цих драматичних наслідків, але зовнішній вигляд заходу дуже нагадував виверження вулкана. Тут тобі й вибухи, хай і не надто потужні, і полум’я, і шлейф диму, добре видимий з орбіти Землі, і попіл, який випадав за десятки й сотні кілометрів від епіцентру. Ну, і, звісно ж – тривалість події, коли все це тривало від тижня до двох тижнів поспіль. Ідеться про атаки на нафтосховища держрезерву федерації, такі як «Атлас» чи «Кристал».

Саме тоді з’ясувалося, що лапті не мають ефективних технологій гасіння таких пожеж і зрештою застосовують єдино доступну, тепер відому як «шляхом вигоряння». Тобто пожежні розрахунки займали позиції поблизу об’єкта, що горить, і просто спостерігали за тим, що відбувається, коментуючи це приблизно таким чином:

Напевно, цього року місцевій публіці вже якось не вистачало чогось подібного, і вона з сумною надією вдивлялася в небо, сподіваючись побачити там знайомий силует, що привносить елемент свята в їхнє сумне, забите скрєпами життя. І от це сталося знову, але не там, де цього можна було очікувати. Скажімо так, минулого й позаминулого року атаки безпілотників ЗСУ на ворожі нафтопереробні заводи, хоч і виводили їх із ладу, але сама атака тривала кілька хвилин, а горіння припинялося за кілька десятків хвилин.

Причому сама пожежа не мала навіть сотої частки тієї видовищності, яку давало горіння нафтосховищ. Публіка навіть не встигала дізнатися, що сталося щось подібне, не кажучи вже про те, щоб отримати насолоду від спостерігання цієї стихії, але тепер усе змінилося. Спочатку Волгоградський, а тепер – і Новошахтинський НПЗ зазнали якихось інших атак, і горіння набуло того ж характеру, що й на нафтобазах. Станом на ранок понеділка Новошахтинський НПЗ продовжує весело горіти, а місцеві жителі вже пишуть вдячні коментарі в соціальні мережі, мовляв, таке можна побачити лише раз у житті. А ранкова преса повідомляє таке:

«Підрозділи МНС продовжують гасіння пожежі на Новошахтинському ЗНП, що виникла 21 серпня внаслідок падіння уламків безпілотних літальних апаратів…»

Для місцевої влади це недобре, бо вона повинна генерувати якісь позитивні новини, і вона це робить. Місцевий гауляйтер Слюсарь буквально видав таке:

«Площу пожежі на Новошахтинському заводі нафтопродуктів на цей момент вдалося скоротити».

Наскільки таке повідомлення може зарядити, підбадьорити й надихнути публіку, яка стоїть у черзі по бензин, сказати важко, а ось їхні ЗМІ сумно констатують:

«З початку серпня низка російських НПЗ зазнала атак БПЛА, в тому числі Новокуйбишевський НПЗ, Сизранський НПЗ і Рязанська НПК Роснєфті, Волгоградський НПЗ Лукойла, Славянський НПЗ, Афіпський НПЗ, регіональні телеграм-канали повідомляли також про атаки БПЛА на Саратовський НПЗ»..

З іншого боку, ще з часів Стародавнього Риму відомий принцип, яким заспокоюють незадоволені натовпи, – «Хліба і видовищ». Що там у них із хлібом – невідомо, а от щодо видовищ можна сказати: це вони і є.