Авторка перекладу: Світлана
ВІН БУВ ФОКУСНИКОМ
«Служил Гаврила бюрократом. Гаврила бюрократом был».
Як відомо, аберації публічної поведінки царя дають уявлення про те, наскільки там все погано з психікою. Схоже на те, що медичний персонал у його оточенні наполіг на тому, щоб він утримувався від своєї улюбленої урогенітальної теми, бо це вказує на розвал особистості. Але тиск газів власної величі роздуває прутіна зсередини і час від часу виплескується назовні незвичайним і вже точно – несподіваним способом.
Так, прутін любить згадувати, ким він був у молодості. Хоча весь його «творчий шлях» добре відомий. Він був шпанюком-невдахою, якого принижували пацани в підворітті через його зріст «нижчий нижнього» і явно шмаркатий вигляд. Так тривало доти, доки він не записався в секцію дзюдо. І що характерно, згадуючи цей епізод, ні сам прутін, ні ті, хто пам’ятає його в той період, не згадують про те, що той належав до надлегкої вагової категорії, яку в боксі називали «мухачі». Якщо хтось не в курсі, то зазвичай у цю вагову категорію мало хто вписується і в разі змагань там більше шансів досягти якихось успіхів.
Звідти за протекцією тренера – відомого авторитета – прутіна пропхали на юрфак пітерського університету. Через те що на нього могли потрапити лише діти партійних бонз, а у прутіна такого бекграунду не було, як і не було мізків, щоб справді вчитися, він став стукачом КДБ, що й допомогло йому закінчити ВНЗ і вже піти на штатну роботу в контору. Але й там спеціальний курс навчання він пройшов настільки огидно, що залишився в совку і працював у п’ятому управлінні пітерського главку. Тобто займався дисидентами і попами. Відрядження в НДР стало його зірковим часом, але й там він працював не агентом 007, а завідував клубом і, звісно ж, стукав на товаришів по службі.
Подальша доля пацієнта добре відома, а цей нарис тут наведено лише для того, щоб показати, чим він займався в той період, якому він приписує якісь свої фантазії. Так, він уже розповідав про те, що був артилеристом, моряком, лісорубом і кимось іще. Причому ось ця маячня має дивний характер. Вигадувати такі байки в його нинішньому статусі немає жодної потреби, проте старий фонтанує все нові історії не у вигляді жарту, а як одкровення невідомих сторінок його життя. І ось буквально щойно простори скрєпного курника облетіла новина про те, що він мав відношення до кінематографу.
Тепер про нього цілком можна казати: «Служив Володя каскадером. Володя каскадером був». Хоча хто його знає, можливо, у вільний час він кимось таким і підробляв. Наприклад, завдяки своєму «богатирському» зросту він міг дублювати акторів-дітей або тварин. Якщо його добре підготувати, то він міг би зіграти вівцю чи собаку. Багато чого він міг би зіграти, але ні, це – маячня наяву, яка стала візитівкою старезного маразматика. Тож у лаптів ще будуть можливості послухати про те, як він був фізиком-ядерником, виконавцем ролі Отелло в однойменній опері, і, звісно ж, що він був (а може, й зараз залишається) – богом.
«ЧТО Ж ТЫ, ФРАЕР, СДАЛ НАЗАД?»
Учорашній масований наліт противника на територію України справді став загадковим. Як раніше було сказано, противник відстрілявся трьома ракетами Х-47 «Кинджал», і жодна з них не досягла цілі. Це дуже дивно, бо промахнутися може одна з трьох ракет. Дуже з малою ймовірністю промахнутися можуть дві з трьох ракет, але щоб промахнулися всі три – це щось дивне.
При цьому слід враховувати, що при стрільбі ракетою на відстань 1 000–2 000 кілометрів кругове відхилення від цілі – до кілометра. Тобто це з самого початку дуже неточна зброя, і швидше за все, вона проєктувалась під використання ядерної БЧ. У такому разі наведене відхилення не є критичним. З урахуванням того що заявлена швидкість ракети становить 10 Мах, то очевидно, що в такому розкладі немає можливостей коригувати наведення ні GPS, ні за допомогою бортових РЛС або камер, тому що шар плазми, який виникає через розігрів корпусу ракети, блокує всі ці можливості. Тому там залишається тільки інерційна система наведення, яка й дає цю похибку.
Але навіть у такому разі відхилення від цілі на кілометр або близько від того вважалося б вдалим застосуванням, бо виріб показав те, що заявлено в його характеристиках. А тут ідеться про те, що ракети пішли «в подальший простір» і взагалі нікуди не влучили. Що це було – невідомо, бо вплив РЕБ тут не підходить через ту саму плазмову «сорочку» ракети. Перехоплення ракет теж не заявлено. Залишається припустити, що противнику було надано якусь хибну ціль, по якій він і відпрацював. Але це не точно. Однак це не всі загадки.
Стратегічні бомбардувальники, які взяли участь у нічному нальоті, відстріляли лише чотири крилаті ракети Х-101. У цьому випадку «лише» – фігура мови, бо майже пів тонни боєголовки – це завжди серйозно, а з урахуванням того що така ракета коштує близько 10 мільйонів доларів, – тим більше, але тут ідеться про те, що з п’яти бомбардувальників, які взяли участь у заході, вилетіло лише чотири ракети.
Крім того, дивним виявилося і співвідношення бомберів: два Ту-95 проти трьох Ту-160. Зазвичай противник оперує бомбардувальниками Ту-95, лише зрідка – одним Ту-160 і дуже рідко – парою цих літаків. А тут – явно обернені пропорції. Але ось уже постфактум стало відомо, що з авіабази «Олєнья» злетіло чотири Ту-95. З них два полетіли в район пусків ракет, один – зробив коло і пішов на посадку і ще один – виконав навчально-тренувальний політ. І це при тому, що таке не практикується під час бойових вильотів. Швидше за все, з четвірки Ту-95 два літаки повернулися на базу, один – без пояснення причин, а інший – імітацією тренування.
Очевидно, що йдеться про технічні проблеми, і поки що незрозуміло, з чим були проблеми – з літаками чи ракетами. Туману напускає ще й те, що нема ясності з пусковими платформами, які відстрілялися тієї ночі. Чотири ракети, швидше за все, пішли парами з двох бортів, а ось із яких – сказати складно. Словом, там щось явно і жорстко пішло не за планом.
Зрозуміло, що самі лапті не пояснять причину таких дивних вправ як літаків, так і ультимативних ракет «Кинджал», але наявні якісь умови, що змінюють малюнок війни у найнесподіваніших і начебто стабільних її сегментах. Зауважимо, що операція «Павутина» показала вразливість ворожих важких аеропланів на їхніх власних базах, а тут сталося щось зовсім несподіване. Просто зазначимо, що Ту-160 літали колами, піднявшись із довколишніх авіабаз, – один з авіабази «Борісоглєбськ» і два – з авіабази «Енгельс-2».
Це до того, що вони будь-якої миті могли піти на посадку, і тільки два Ту-95 летіли з «Олєнья». Але ми вже стільки разів спостерігали подібні маневри, і якось саме ці Тушки обходилися однією заправкою. А тут противник підняв у повітря летючий танкер Іл-78, хоча фактично заправляти не було кого. Тобто масштаб провалу місії може бути ще суттєвішим.
ТИ ТУДИ НЕ ХОДИ
Сьогодні вночі ЗСУ продовжили винесення транспортної інфраструктури противника у Ростовській області. Як ми знаємо, вже десь із тиждень далекобійні дрони завдають ударів по залізничній магістралі, яку противник використовує для забезпечення майже всієї логістики військ на тимчасово окупованих територіях – Донбасі та в Криму. Зрозуміло, що ворог екстрено ремонтує пошкоджену інфраструктуру, в основному електропідстанції, що живлять контактні мережі залізниці, та перекидає туди дизельні тепловози з інших ділянок залізниць, але нові удари завдають шкоди в інших місцях, поглиблюючи транспортну кризу, яку вже помітили буквально всі, в тому числі й такі одіозні особи, як Сімонянша.
Сьогодні удару було завдано по станції Сальськ у Ростовській області і, крім усього іншого, прилетіло у дві залізничні цистерни з пальним, що додало вогнику всій тій дискотеці, яка розгорнулася в цій локації. Як завжди, місцевий гауляйтер пояснив публіці, що всі уламки, запущені ЗСУ, було жорстоко збито, а всі ті неприємності, що виникли в межах станції, сталися вже з вини уламків тих уламків, які й було сильно збито. В результаті рух у напрямку «північ – південь» було знову зупинено, і, напевно, такі моменти можна використовувати ще ефективніше.
З давніх-давен відомо про те, що ешелон з військовою технікою чи боєприпасами вкрай вразливий для ударів з повітря, і тому його рух планується таким чином, щоб від вихідного до кінцевого пункту він рухався максимально швидко і бажано – без зупинок. Щойно така «ковбаса» зупиниться, вона перетворюється на чудову ціль для повітряних засобів ураження. Тому організація руху таких ешелонів передбачає пріоритет їх руху навіть перед швидкими пасажирськими поїздами. І якщо вже вдається ефективно і надійно зупиняти рух поїздів на основному логістичному напрямку противника, то залишається лише допрацювати по таких ешелонах.
Ну, а любителям скрєп і путінських цінностей слід розуміти, що залізничний транспорт може стати набагато небезпечнішим за авіаційний. І це навіть з урахуванням того, який мотлох у них літає на регіональних лініях. Погодьмося, якщо рване ешелон із боєприпасами, то все, що опиниться поряд із ним, гарантовано засумує. Якщо комусь цікаво, як це буває, можуть знайти опис того, як подібне сталося в Іловайську. Але це тимчасово окупована територія України, а тепер усе це переходить і на територію федерації.