Авторка перекладу: Світлана
ТАКІ РІЗНІ УДАРИ
Цієї, як і попередньої ночі, було продемонстровано картину відмінності того, як працюють далекобійні дрони (і ракети) противника і як це роблять наші дрони. Поки що тільки дрони. Ворог лупив по житловій забудові Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Є вбиті й поранені. У свою чергу, ЗСУ відпрацювали по радіозаводу «Сігнал» у Ставропольському краї противника.
За відкритими даними, це підприємство входить до системи ВПК противника і виробляє станції радіопротидії для захисту літаків фронтової авіації «Гарденія», а також «Тополь-Е» — наземні станції створення перешкод літакам далекого радіолокаційного виявлення та управління «Хокай». Але, швидше за все, там виробляються і якісь засоби ураження, тому що багато підприємств за роки широкомасштабної війни розширили номенклатуру того, що вони виробляють.
Місцеві жителі пишуть про те, що по території заводу прилетіло кілька разів, причому цього разу летіли не тільки звичні дрони типу «Лютий», а й дрони «летюче крило», зовні схожі на «Шахеди». Через те що на цю локацію дрони ЗСУ заглядають нечасто, публіка з задоволенням знімала відео та обговорювала те, куди саме прийшлися прильоти.
Як нескладно помітити, місцеві жителі самі вказують на те, що, крім різних засобів РЕБ чи локаційних станцій, там збирають і якісь боєприпаси. Але в будь-якому випадку, це був удар по військовому об’єкту, і як це часто буває, навіть на підприємстві, що працює 24/7, немає ні вбитих, ні поранених. Тобто виноситься військова інфраструктура, а населення, яке точно знає, що працює на війну, навіть не зачеплено.
ЧУДЕСА ЇХНЬОЇ ТЕХНіКИ
Кілька днів тому у лаптів сталася перша значуща авіакатастрофа, пов’язана з повним зносом пасажирських літаків. У цьому випадку стався взагалі показовий і повчальний випадок. Близькомагістральний літак Ан-24 виконував місцевий рейс за маршрутом Хабаровськ – Благовєщенськ – Тинда на Далекому Сході. І тут чудово все. Сам літак було виготовлено в Києві ще у 1976 році.
Зрозуміло, що 50 років експлуатації такого літака, як мінімум, вимагають потужних капітальних ремонтів, а по-доброму – його давно треба було списати. Але щоб списати цей літак, на його місце треба поставити якийсь інший, а у них програму заміни таких літаків аеропланами власного виробництва завалено, і тому літає те, що може піднятися у повітря.
Але тут є певна іронія, і пов’язана вона не з «місцем народження» літака, а з іншим, більш показовим фактом, а саме: неподалік Хабаровська, звідки й злетів Ан, розташована авіабаза стратегічної авіації противника «Українка». Саме туди після операції «Павутина» противник перекинув майже всі свої стратегічні бомбардувальники Ту-95 МС. А ці літаки випущено приблизно в той самий час, що і пасажирський літак, який упав. Деякі з екземплярів було випущено трохи раніше, до середини 70-х, а деякі – пізніше, до середини 80-х, але все одно це вже досить старі машини, які безумовно стикаються з тими ж самими проблемами, що й інші ветерани авіації.
Втім, на їх ремонт і модернізацію гроші явно знаходяться, бо для того щоб випустити дві-три ракети по території України, ці літаки пролітають шість тисяч кілометрів з Далекого Сходу до місця пуску, а потім летять у зворотному напрямку. Очевидно, що технічний стан дозволяє робити такі тривалі перельоти, і часто – з нульовим результатом, бо ракети, випущені одним бомбером, можуть бути на 100% перехопленими ППО ЗСУ. Проте для того щоб безпечно перевезти ракети, літаки ремонтуються і обслуговуються, а ось для того, щоб перевезти невеликий табун свого населення, грошей немає, але ви – тримайтеся. І як казав нині вже неживий їхній гуморист, літак виявився важчим за повітря.
Але тут ось що цікаво. Через те що Ан-24 був вже зовсім давнім і, відповідно, робив відносно короткі перельоти, йому потрібна була дозаправка, щоб долетіти до Тинди. І проміжну посадку було зроблено у Благовєщенську. В такому разі часто буває, що частина пасажирів летіла саме сюди, а звідти були охочі летіти далі. Але в цьому випадку з літака зійшла частина пасажирів, які летіли до кінцевого пункту – Тинди. А зробили вони це тому, що в салоні стояв туман від підозрілих випарів, а сам аероплан був настільки пошарпаним, що на ньому було страшно летіти.
Словом, частина пасажирів вирішила не ризикувати і припинила політ на цьому чудовому літаку. Але щойно з’ясувалося, що звільнилися додаткові місця, в аеропорту миттю продали квитки і було продемонстровано принцип «Святе місце порожнім не буває», і вийшло, що від Благовєщенська до Тинди частина місць була з подвійною оплатою. Ну, а далі все було за класикою. Літак не зміг з першого разу зайти на посадку, а вдруге посадка відбулася у тайгу, яку ще не вирубали китайці. В результаті пів сотні «двохсотих» і втрачено музейний експонат. Можливо, постраждали тварини на місці падіння, але даних про це немає.
«БУХАНКА» ПОЗБУЛАСЯ НЕДОЛІКІВ
Якщо хтось думає, що історія з падінням пасажирського бомбардувальника – це виняток, то він глибоко помиляється. На болотах з помпою повідомляють про те, що вони здійснили технологічний прорив, і тепер двері мікроавтобусів «Буханка» не шумітимуть і будуть нормально зачинятися. До речі, якщо хтось не в курсі, цю назву автомобіль отримав не через зовнішній вигляд, а через повний привід. На ньому вперше можна було виїжджати «на природу», використовуючи повний привід. Тому виїзди на полювання чи риболовлю виконувалися саме на цьому агрегаті. Ну, а всі ж знають, що на цих заходах нещадно бухали, звідти й назва.
Але тут важливо вказати на невелику деталь. Перший серійний автомобіль цього ряду було випущено у 1958 році. І весь цей час ішли посилені пошуки причин того, чому виникають такі проблеми з дверима. Напевно, є й інші проблеми, пошук вирішення яких триває, але одну з головних таки вдалося вирішити. Словом, люди, які народилися в рік випуску першої «Буханки», вже давно на пенсії, а її продовжують випускати, і тепер – з «безшумними дверима».