Хто сказав, що наші дрони не здатні завдати потужних руйнувань? 
Залізнична станція у Ростовській області після нальоту

Автор перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Ми з різних боків заходимо на одну й ту саму тему просто тому, що бачимо роботу тролів, які маскуються під українців і запускають пости українською. В цьому зараз немає проблем, і загалом якщо вони не лажають з якимись лінгвістичними конструкціями так, що ШI не може зрозуміти гри слів, а вони не розуміють проколу в перекладеній фразі, то викрити казачка в тому, що він засраний, може й не вийти. Втім, є певні алгоритми вкидання потрібної хвилі, яку розпізнають усі, хто знає, як воно працює. І ось зараз триває саме таке вкидання.

На тлі того, що противник закручує гайки свого інформаційного простору, звідти надходить дедалі менше інформації про роботу наших дронів у глибоких тилах противника. Очікується, що восени там повністю відрубають не їхні соціальні мережі, і в такому разі потік скоротиться ще сильніше. А в контрфазі працюють тролі, які напирають на те, що наші дрони слабкі і нікуди особливо не влучають. Тобто створюється картина, що у нас горять і руйнуються будинки і взагалі пропускається багато, а у них практично все збивається і вони молодці. Тим самим формується хибна картина реальності, яка повинна викликати розчарування у нашої публіки.

І це при тому, що не тільки ворог наростив кількісні характеристики атак, а й ЗСУ давно вийшли на щонічні атаки силами 100+ дронів. Ворог все одно запускає їх кратно більше, але тут слід враховувати кілька моментів. Перший і найголовніший: від місць запуску до цілей на території України плече набагато менше, ніж те, що доводиться виконувати нашим машинам. Більшість цілей на ворожій території лежить у межах 1000+ кілометрів. А це не тільки сама відстань, яку треба забезпечити паливом і відповідно дотриматися балансу «дальність – маса БЧ», а й велика «експозиція» наших дронів відносно апаратів противника.

Простіше кажучи, нашим машинам треба довше летіти над територією противника. А це означає більшу можливість засвітитися на засобах ППО супротивника, що змушує прокладати хитромудрі, а значить – ще довші маршрути, і плюс до того, чим довша відстань, тим складніше забезпечити надійний зв’язок з дронами. Тобто все те, що виконують наші апарати, з технічної та військової точки зору складніше, ніж те, що демонструє противник. Тож тут наші військові «роблять» ворога на класі.

І ось що важливо: безумовно збільшені можливості наших засобів ураження, як технічні, так і кількісні, просто фізично не можуть давати менше результатів, ніж це було раніше. Тому конструкції, що постійно впорскуються для створення враження марності саме наших ударів у відповідь, особливо помітні, і ми намагаємося їм протистояти всіма доступними засобами. Вранці ми писали, що в нічному нальоті противник не використав балістику не тому, що не хотів, а тому, що не міг. І тепер є деякі непрямі дані про те, що це було досягнуто вмілими діями наших військових, які завдали ударів по певних місцях, пов’язаних з активами, зав’язаними на балістиці.

pastedGraphic.png

Москва підгорає

Але ось буквально сьогодні з’явився ще один доказ того, що удари ЗСУ по ворожих глибоких тилах результативні настільки, що противнику доводиться перекроювати навіть заходи безпеки, заточені на найвищих посадових осіб. Ми якось писали, що прутін збирається у відпустку і що Мізуліна вертіла кормою, бажаючи скласти компанію цареві. Це їхня особиста справа, а нам важливо те, що цар так і не поїхав у відпустку, хоча очікувалося, що свою вакацію він проведе в Геленджику, де для нього збудовано величезний і частково – підземний комплекс із палацом та іншими бронзулетками. Також як варіант розглядалася відпустка в Сочі. Але потім все стихло.

Точніше, тема з його відпусткою зійшла нанівець, і якийсь час не було відомо про щось подібне. І ось конторська «Табакерка» розродилася інформацією про це. Виявляється, відпустки так і не було, і вона планується на найближчі дні. А з тексту джерела можна зробити цікаві висновки. Отже:

«У мережі вже ходять конспірологічні версії, що президент нібито планує відпочити в цьому році на Алтаї… Точні дати й місце відпочинку ми повідомляти, звісно не будемо. З міркувань безпеки. Путін справді любить Алтай. Як і багато прекрасних місць у нашій прекрасній країні. За нашою інформацією, цього року президент планував відпочити з сім’єю в Сочі. Але за останні два тижні плани змінилися. Джерела кажуть, що було отримано інформацію про підвищений рівень загрози для Краснодарського краю та Криму. Очевидно, з цієї причини президент проведе відпустку в іншому місці…»

Правда, дуже цікавий пост? Виявляється, відпустку він планує провести з сім’єю, і це немовби закриває тему Мізуліної. Але з іншого боку, що мається на увазі під «сім’єю»? Адже він офіційно розлучений, а його колишня дружина, обвішана мільярдами, вийшла заміж за іншого мужчинку, тож тут точно ні. Тоді є варіант, що він проведе відпустку з двома своїми офіційними дочками, хоча наскільки він є їхнім біологічним татком, питання відкрите. З чуток, як мінімум одна його дочка має статус «син полку», але знову-таки, це їхня справа.

Але за цілком відкритими даними, у нього є виводок від гімнастки Кабаєвої, хоча без офіційного оформлення «і царівна, і приплід» начебто не можуть вважатися сім’єю. Щоправда, і тут усе просто до відома, а ось зауваження про те, що для Краснодарського краю і тимчасово окупованого Криму там призначили підвищений рівень загрози – саме те, що нам потрібно. Тобто це для стада можна розповідати, що вони там все збивають і що дрони ЗСУ нікуди не влучають, але якщо замість моря, на березі якого прутін до війни з Україною проводив більшу частину часу, тепер треба їхати на Алтай, то це вже багато про що говорить.

Фактична ситуація настільки серйозна, що царя не наважуються вивезти навіть у Сочі, не те що в Геленджик. А кожен може взяти карту й подивитися, на якій відстані розташоване Сочі від найближчої підконтрольної ЗСУ території, і прикинути, яку відстань лапті вже не вважають безпечною для царя. Як ми пам’ятаємо, значну частину своїх важких бомбардувальників і майже всі стратегічні Ту-95 і Ту-160 ворог перекинув на Далекий Схід і Камчатку, а прутінську відпустку в більш-менш безпечному режимі можна забезпечити тепер тільки на Алтаї.

Ось це і можна вважати загальною оцінкою успішності роботи наших далеких дронів. Тут усе без дурнів, і небезпека оцінюється за реальними критеріями. Ну, а ворог продовжує намагатися деформувати наш інформаційний простір професійно й наполегливо. Наше ж завдання – вираховувати його потуги і посилати слідом за російським військовим кораблем, бо саме там їм і місце.