Автор перекладу: Світлана
Як не крути, а лапті переймають наш досвід у багатьох сферах протистояння. Зокрема, ми залишили далеко позаду ті часи, коли місцеві Куросави масово знімали прильоти ворожих дронів і ракет. Звісно, ще Чарльз Дарвін у своїй фундаментальній праці «Походження видів» дійшов справедливого висновку про те, що горбатого могила виправить, а тому таке трапляється й зараз, але вкрай рідко, тому що більшість публіки все-таки розуміє, що в такому разі можна виступити в ролі коригувальника вогню і показати противнику, наскільки вдалим був його удар і чи варто додавати.
А коли знімають прильоти по житловій забудові, такі діячі повинні розуміти, що це будуть показувати дідові, бо вже неодноразово помічали, що він отримує якесь збочене задоволення від перегляду саме таких відео. Тож тут вони клепають контент безпосередньо для діда, як би це банально не виглядало. В будь-якому випадку, в нас давно немає масового потягу знімати подібні речі, хоча таке ми бачимо через день або щодня. У лаптів із цим складніше, і для того є об’єктивні причини.
Просто згадаймо перший ранок широкомасштабки. Саме того дня ворог завдав першого масованого, тоді ще тільки ракетного, удару саме по містах України. В основному тоді використовувалися крилаті ракети, і через те що летіло по всій площі країни, напевно, з першого дня, максимум – перших днів усі вже особисто спостерігали прольоти і прильоти ракет, у тому числі балістики. А далі практично всі навчилися розрізняти на звук польоти і вибухи дронів, крилатих ракет, балістики та аеробалістики. Так само навчилися розрізняти звук перехоплення і звук прильоту, а за виглядом і звуком – тип систем ППО, які працювали.
У противника – інша динаміка набуття цього досвіду, бо на нього діють дві причини. Дуже довгий час Україна просто не мала засобів ураження, що могли б долетіти на хоча б на якусь істотну глибину території противника. На самому початку в розпорядженні ЗСУ з далекобійних засобів ураження було лише кілька десятків ракет «Точка-У», а трохи пізніше було зібрано франкенштейни з крилатих мішеней, які використовувалися для тренувань ППО, і власне ракет ППО стародавнього зразка, які допилили на ерзац-балістику. Але це були штучні вироби, і переважно вони летіли на ближні тили противника виключно на тимчасово окупованій території України.
Увесь цей час населення федерації попереджали лише про те, що не можна знімати пересування військових колон чи ешелонів. Але з цим усе зрозуміло, хоч і пов’язано це було не з можливою цілевказівкою, бо дістати до знятих на відео локацій було банально нічим, а щоб не розкривати напрямок руху тих чи інших військових активів. У ті часи лапті навіть у жахливому сні не могли уявити, що в якийсь момент полетить по цілях у їхніх містах, але ось – полетіло.
І тут вступив у дію масштаб території федерації. Якщо в тому ж Бєлгороді чи Шебекіно дуже швидко звикли до того, що до них прилітає, то в умовному Воронежі чи Тулі таке собі ніхто не міг уявити. І зауважимо, по Бєлгороду прилітає й сьогодні, але звідти вже зовсім немає аматорських відео, бо процес усвідомлення нової реальності там уже завершено. А далі цей процес почав іти все глибше на територію федерації, де ще був край неляканих фотографів та кінооператорів. Для них це був новий досвід, і тому вони знімали багато і докладно. Спираючись на ці плоди творчості, висновки про точність і результативність прильотів могли формувати не тільки OSINTери, а й розвідка.
Згодом дальність польоту добрих птахів збільшувалася, і, відповідно, в нових регіонах все повторювалося точнісінько так само. Тобто чим ближче розташовано цільові об’єкти в тилу території противника, тим швидше згасає потік фото й відео з місця подій, і навпаки. У далеких місцях, де вперше побачили дрони ЗСУ, публіка несамовито знімає все – від прольоту апарата до його влучання в ціль або, що буває вкрай рідко, перехоплення засобами ППО противника. Все це дивно для місцевої публіки, і тому вона щосили намагається зафіксувати те, що відбувається.
Але от уже певний час ЗСУ освоїли буквально всю глибину європейської частини федерації, де під ударами опиняються військові цілі та військові заводи, куди прилітає по другому, третьому і навіть п’ятому колу. В такому випадку вже відсутній ефект новизни, а крім того, центральна та місцева влада вживає найрізноманітніших заходів для усунення можливості оперативно публікувати подібні картинки. Як було сказано раніше, в окремих регіонах починають за це штрафувати і вже повсюдно або суттєво гальмують, або зовсім відключають інтернет.
І ось наскільки можна зрозуміти, сьогодні ЗСУ виконали черговий масований наліт по цілях у глибині федерації, а звичних фото й відео практично немає. Є окремі відео з прольотом дронів, звуками вибухів і палання чогось, але жодної конкретики. Проте навіть із таких відео можна зробити деякі висновки. З того, що вдалося побачити з самого ранку, – в жодному сюжеті немає свідчень роботи ППО. А це означає, що як тільки замість дронів полетять крилаті, а тим більше – балістичні ракети, розповідати про те, що збили 100500 повітряних цілей, буде марно. Адже одна справа, коли прилітає виріб із 50 кілограмами вибухівки на борту, і зовсім інша – коли її 250 чи 450 кілограмів.
Мабуть, у превентивному порядку там зараз перекривають усі інформаційні потоки, бо очікують не лише масштабних нальотів, а й інших подій. Наприклад, там перейнялися тим, що з царем може статися щось непередбачуване, і тому просто зараз треба готуватися до прикриття цієї теми. Буквально вчора з’явився досить своєрідний текст, цитати з якого тут будуть дуже доречними.
«Багатьох стривожили плани штрафувати росіян за пошук та перегляд екстремістської інформації, використання та рекламу VPN і так далі. Ми звернулися до джерел у кремлі по пояснення щодо цієї ініціативи. Співрозмовник, близький до президента, так відповів на запитання про те, що відбувається: «Ми входимо у складний період. Він буде супроводжуватися кризами, тиском Заходу, продовженням СВО, яке деяким нерозумним людям видасться затягуванням. Наша мета – перемога. Тому (говорю цілком відкрито) в росії потрібен жорсткіший, ніж зараз, контроль над інформаційними потоками. Без цього не переможемо…»
А тепер просто уявімо, що такий текст вийшов навесні чи влітку 2022 року. Тоді він видався б цілком логічним, бо війна пішла не за планом і доводиться перекроювати всі методи роботи, зокрема і в інформаційному просторі. Але це відбувається після трьох з половиною років ведення війни, і якщо вчора такі заходи не були потрібні, а тепер без них – ніяк, то відповідальні товариші знають щось таке, що не доступне для широких мас. Напевно, тепер їм стає зрозуміло, що війна йде ще більше «не за планом».
Очевидно, що саме та частина війни, яка стосувалася їхніх глибоких тилів, явно йде якось не так, як усі вони собі уявляли, а тому доводиться підлаштовуватися під нові реалії. А нам слід враховувати важливий момент. Якщо вони так посилено придушують ті ж зйомки з місця прильотів і особливо – зйомки того, як, і головне – звідки працює ППО (що в них просто унікальне явище), то можна припустити, що вони самі активно використовують подібну інформацію з нашого боку. А з урахуванням того що вони активно застосовують балістику, то можуть просто за декілька хвилин вдарити в «засвічене» місце. Ми ще не маємо таких можливостей, а ворог уже страхується від майбутніх загроз.
Крім того, не можна залишати за бортом і дедалі більше гарячкову тему про можливий замах на царя, що теж знаходить своє відображення в заходах із закручування гайок в інформаційному просторі. Так, з їхньої АП – адміністрації прутіна – обізнаний пацієнт поділився своїми міркуваннями саме на цю тему:
«Зараз я можу зайти в інтернет і прочитати, наприклад, про смерть нашого президента путіна. Про смерть нашої ледь не єдиної надії на те, що СВО йтиме стільки, скільки потрібно, і не закінчиться до Перемоги. Як вважаєте, це нормально, коли вороги будуть і далі бігати і всім розповідати про смерть Владіміра Владіміровича? Тому необхідно вжити заходів. І карати тих росіян, які будуть споживати, поширювати шкідливу інформацію. Процес іде не без перегинів, але сподіваюся, що всі їх буде виправлено».
Це чудовий спіч, і в совкові часи цей балакун уже був би в катівнях на Луб’янці. Адже з його промови випливає висновок про те, що зі складу вищого керівництва тільки прутін тягне війну, яка вже для всіх стає все більш небезпечним і неприємним дійством. Із цього тексту прямо випливає, що якщо прибрати прутіна, то все як мінімум зупиниться. Таким чином, простежується й інший, глибший висновок.
У його ближньому оточенні розглядають можливість ліквідації царя не в режимі «якщо», а у плані «коли». В такому випадку потрібна буде якась пауза в часі, щоб правильно здійснити передачу влади для максимального дотримання своїх інтересів, а публіку поставити вже перед доконаним фактом. Тому просто зараз напирають на те, що можуть бути фейки з приводу смерті царя.
Адже якщо таке станеться, вони можуть заявити про те, що це чергова байка недоброзичливців, а в цей час або надягнуть «шапку Вільгельма Завойовника» на потрібне чоло, або встигнуть тихо піти в ліс, поки до їхніх кадиків не дісталися вдячні співвітчизники. А те, що вдячність у них не має кордонів, нинішні бонзи знають не з чуток, бо самі ж її й культивували. Звідси випливає важливість інформаційного фронту як такого, причому не тільки з боку ворога. А він про це вже пише відкритим текстом:
«Ми активізуємо боротьбу з тими, хто заважає Перемозі у СВО, в тому числі інформаційно. З тими, хто потурає Заходу і несе нам його несправжні цінності. З ворогами, які зривають нашу боротьбу за підвищення народжуваності. Не хочеться цього робити, але настав момент, коли без жорстких дій не обійтися. Тим більше що йдеться переважно про штрафи. Не розумію причин паніки. Те ж саме стосується боротьби з екстремістськими організаціями. Проблема назріла і перезріла. І нехай усі припинять називати те, що відбувається, репресіями, це маячня!»
Скажімо так, подібні речі розповідаються не від хорошого життя і не від упевненості в тому, що у них усе – на мазі і що фюрер правий, коли говорить про те, що все йде за планом. Ще раз повторю: такі розмови були б доречні в першій половині 2022 року, а зараз це «жу-жу» не просто так.