Автор: Світлана
Сьогодні я переклала статтю шановного Anti-Colorados про дроновий удар, і роздуми над кількома місцями в цьому тексті трохи вийшли за межі перекладу. Бо переклад, в ідеалі, повинен відображати тільки думку, закладену в оригінал. Ставлення до цієї думки – це вже позиція не безпристрасного фахівця, а читача.
Отже, розлога цитата про загрозу передачі Україні ракет містила для мене кілька таких моментів. Перший з них – визначення нашої держави як «режиму», що вже звично для текстів з-за поребріка. Начебто слово цілком нейтральне, бо у Словнику української мови його визначено як «державний лад, спосіб правління». Але приклади вживання цього слова свідчать, що «хорошу владу режимом не назвуть»: (1) «царський режим», (2) «самодержавний режим», (3) «фашизм – режим політичного терору». Тут слову «режим» додано явно негативне емоційне забарвлення. Яке? Якщо звернути увагу на рік видання відповідних творів (1958, 1956, 1969), а також джерела цих цитат (третій приклад – «Ком. Укр.» – імовірно, журнал «Комуніст України»), то можна припустити, що тут формується негативне ставлення до вказаних форм влади на тлі соціалістичного ладу – справедливого, гуманного і так далі.
Але, на мою думку, в сучасних російських текстах цьому слову надають трохи іншого підтексту. «Киевский режим» – це влада країни, яку москалі применшують до розмірів столиці (інакше вони б називали це «українським режимом») або до її очільника (сьогодні в цитаті – «режим Зеленского»). І хоча вживання назви столиці на позначення країни – це цілком нейтральний і поширений прийом, але поєднання слова «Київ» зі словом «режим» набуває дещо інших барв. Це ще один спосіб знецінення України і, відповідно, возвеличення себе. Знайоме.
Другий момент у тексті – прийменник зі словом «Україна» – я подала за українськими правилами вживання: в Україні. Але росіянам важко дається така конструкція, попри всі пояснення навіть їхніх мовознавців щодо того, що з назвами країн вживається прийменник В, а не НА. І коли в одній з дискусій хтось навів це пояснення від справді відомого російського мовознавця і автора словників, серед коментарів була думка про те, що, мовляв, чи варто дослухатися до думок цього мовознавця, якого звати Дитмар Эльяшевич Розенталь?
І, нарешті, третій момент – як перекласти «военный конфликт»? Справа в тому, що це слово в українській мові має два відповідники – «військовий» і «воєнний», і вони позначають різні речі. Військовий стосується війська: це може бути завод, техніка, квиток, форма, інститут тощо. Воєнний стосується війни, тому стан може бути тільки воєнним. Проте з деякими словами можуть вживатися обидва прикметники. Наприклад, розвідка може бути частиною війська, тоді вона військова. Але наша розвідка називається Воєнна розвідка, вкладаючи у свою назву зв’язок з війною.
Однак найважливіша відмінність у значеннях простежується щодо слова «злочин». Злочини, вчинені військовими або у війську, є військові злочини, і їх розглядає військовий суд. Але воєнні злочини – це дещо інше. Цитую Вікіпедію як відправну точку для подальших пошуків: «У статті 6 Статуту Міжнародного воєнного трибуналу, прийнятого 8 серпня 1945 року, вперше перелічено міжнародно-правові злочини: злочини проти миру, воєнні злочини та злочини проти людяності. Воєнним злочином відповідно до Статуту визнавалось порушення законів та звичаїв війни, такі як: вбивство, катування чи взяття у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивство чи катування військовополонених чи осіб, які знаходяться у морі; вбивство заручників; пограбування державної чи приватної власності; безглузде знищення міст чи сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, та інші злочини». Але найголовніша відмінність між військовими і воєнними злочинами в тому, що для воєнних злочинів нема строку давності: «На сучасному етапі розвитку міжнародного права термін давності не може бути застосовним до воєнних злочинів та злочинів проти людства та людяності, що закріплено у Конвенції ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства» від 1968 року та Конвенції держав-учасниць Ради Європи «Про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів». Зараз позови про воєнні злочини розглядає Міжнародний кримінальний суд у Гаазі.
Повернімося до початку статті. Те, що робить росія в Україні, – це не військовий конфлікт, а воєнний, з усіма відповідними наслідками. Тому, звісно, правильно було б перекласти це словосполучення у згаданій цитаті як «воєнний конфлікт». Але чи міг автор наведених слів з російського джерела вкладати саме цей сенс у це визначення? Тобто тим самим визнавати воєнні злочини, підсудність Міжнародному кримінальному суду? Я припустила, що навряд чи, бо вони й Україну не визнають державою, називаючи її «київським режимом», а визнати воєнні злочини у воєнному конфлікті? Справді?
Тому в цитаті я переклала ці слова саме як «військовий конфлікт», хоча, звісно, це справжнісінький воєнний конфлікт, як і варто писати про воєнні дії та воєнні злочини, а також про воєнний стан.
П.С. Я не вважаю себе суперфахівцем у перекладі, тим більше що кожен новий день приносить нові теми, нові нюанси і нові слова. Я навела свої міркування, які можна вважати більшою чи меншою мірою обґрунтованими.
Отака історія на сьогодні.
Шановна пані. Критика – це засіб поліпшення будь чого, або кого. Конструктивна критика в першу чергу. Неконструктивна ще більше спонукає того, кого критикують, подивитися на себе здаля, або сбоку, як хочете, та намагатися зрозуміти а це чого воно гавкає? Перекладач, гарний перекладач, перекладає не буквально, а відповідно до правил мови, на яку він перекладає, та певних фразеологічних обертів. Буквальний переклад під силу машинному перекладачу. Якось кострубато він звучить. Так що – Вам велика подяка і уклін, що допомагаєте перекладати на українську мову. Але ж треба визнати, що майстернісь не зразу приходить. Інколи доводиться і перекладачу шліфовати свій словарний запас. До речі: якость тет в текстах було таке кацапське слово “істокі”, Ви його переклали як витоки. Як на мене, то більш публічно було б використати “джерела”. З тлумачного словника – “Джерело — те, що дає початок чому-небудь, звідки постає, черпається щось; основа чого-небудь; вихідний початок. Джерела світла · Джерело живлення “. Ще раз – як на мене, то тут краще використати ДЖЕРЕЛО. Це навіть не критика – це моє особисте бачення. Якость я здивувався одній філологині, що вона назвала картонний стаканчик для кави горнятком. Вона дипломований фахівець наполягала на цьому. Ну, я не став спорити, бо ми унівеситетів нє канчалі. Так що Вам, шановна Світлана подяка за Вашу роботу. Бажаю успіхів, та взаєморозуміння читачів. З повагою.
Добридень, пане. Але картонна склянка – то нісенітниця. Якщо нам не подобається слово “горнятко” для кави, то давайте знайдемо чи придумаємо українське слово, як свого часу зробили в чеській мові.
оте кацапське “істОкі” ще раз доказує обмеженність їхнього нарєчія, бо те, що на нарєчьї є “істОк”, українською буде і “джерело”, і “вИток” (Гугл). Жоден українець дірку в трубі, або в ємності, вИток не назве джерелом…
До слова “перекласти на українську” є калька з московитської. Правильно “перекласти українською (німецькою, англійською і т.і.)”.
З повагою.
Прикметник воєнний не є властивим літературній українскій мові (= мові Котляревського, що має походження з полтавських діалектів) та був запозичений у деякі словники авторами, що були офіцерами війська російської імперії, іншими словами, з тогочасного суржика.
З іншого боку, цивільні автори перших словників украінської мови, не вкючали такої словоформи. Наприклад, https://r2u.org.ua/data/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA.%20%D0%9C.%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%281918%29.pdf
Тоді який прикметник від слова війна? Якщо мир, то мирний, війна – войний, війний? Незвично, але ж правильно?
ні вОйний, ні вІйний.
вОйний – чичтий русизм, “йн” замінюється на м”яке “єнн” з подвоєнним “н”.
вІйний – від слова вІя, тому – знОву “ійн” – пом”якшення з подвоєнням, “єнн”.
Дякую Вам, Халепа Ольга Ульянівна, за те, що змусили полюбИти рідну українську мову! Царство небесне в Ірії
Перекладаючи ці тексти, Ви робите дуже важливу, просвітницьку роботу, для України! Усі інші «критичні теревені», то лише теліпання єрундою!!!
Не беріть до уваги !! Вас чекають Українці!!
Наснаги, терпіння і перемоги!!!
Світлано!
Не пареймайтесь…
Ви старанно робите переклад українською текстів “Антиколорадоса” …зі всіма його заплутаними термінами, словами і словосполученнями з “подвійним”(потрійним) сенсом сказаного. …але для цього має бути величезне натхнення і прискіпливість, що-би передати і зміст, і іронію, і сарказм авторських текстів. Що Вам, Світлано, непогано вдається!
…я так думаю
Дяка Вам за це!
Свого часу у школі дуже вимогливі вчителі української мови файно мене вмуштрували, щоби не вживав слів російського походження + чудово прокачали по граматиці-стилістиці тощо.
Минули десятки років, а й досі з себе викидаю совкові словечка, і треба сказати, що складний це процес – бо час від часу несподівано усвідомлюю справжнє походження якогось звичного наче б то українського слова.
Наприклад, не знаю чому, але чомусь мене просто незрозуміло “коробить” від вживання в українській мові й тим більше від існування у наших словниках слова “воєнний” тощо.
Досі вважав свою мову достатньо гарною і чистою, але ваші переклади, пані Світлано – надзвичайно приємно читати, бо це, як на мене — дуже кристально чиста українська мова, з якою досі не доводилося зустрічатися не у письменницьких текстах й стало завдяки Вам зрозуміло, скільки багато ще слід повчитися у Вас! Також, дуже цікаво прямо в тексті дізнатися з приміток Перекладача щодо варіантів вживання слів й термінів.
Дуже дякую за вашу Працю і статті, наснаги і Вам, і нашим Автору й Редактору!
Доброго здоров’я всім читачам D L.
Пані Світлана,величезна подяка вам за вашу роботу.Я з великим задово
ленням читаю ваші тексти.Хоча мені
вже 60+ саме ви допомогаєте мені
дещо згадати,а дещо й вивчити з рідної мови.Навряд чи багато хто може похвалитись досконалим знанням української мови,бо 300 років
окупації далися взнаки.Пані Світлано,
терпіння,наснаги і витримки. Мусимо
здолати московитську орду.
Згодна з Вашими роздумами і зауваженнями. Так, є слово військо і є слово війна. Відповідно прикметники : військовий, воєнний. Те, що слово “воєнний” співзвучне з московським – ну т й що? Вони багато чого собі присвоюють, це такі собі істоти-упирі. Бажаю Вам натхнення у зануренні в українську мову. Стосовно перекладів мені подобається погляд Ліни Костенко, вона озвучувала його в інтерв’ю Жадану. Так от. Спочатку вичитувався підрядник ( подстрочник-моск.). А вже потім творився переклад, щоб передати СУТЬ, манеру автора, важливі відтінки засобами української мови. Але то непросто. Бажаю Вам удачі у Вашій благородній праці!
Автор: Світлана
@ Другий момент у тексті – прийменник зі словом «Україна» – я подала за українськими правилами вживання: в Україні. Але росіянам важко дається така конструкція, попри всі пояснення навіть їхніх мовознавців щодо того, що з назвами країн вживається прийменник В, а не НА. @ Раніш керівництво цієї недокраїни дуже правильно висловлювало словосполучення “В Україні”. Після цього єпічного зіткнення цивілізаіцій вони почали навмісно перекручивати це висловлення і усюди скелячись казати “НА Україні”. Тим самим натякаючи, що вони посилають нас за відомою адресою. До речі з’ясувалось, що “рюзьке” є малоосвіченими суб’єктами, які дуже погано знають “свою” мову, не кажучи про інші.
/////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////
А зараз трохи лікбезу з російської мови:
“Предлоги “в” и “на” в русском языке имеют схожие значения, но употребляются в разных контекстах. “В” используется для обозначения нахождения внутри чего-либо или в пределах чего-либо, в то время как “на” обычно указывает на нахождение на поверхности или на чем-то.”
“Общие правила употребления:
“В”:
– Внутри чего-либо: “В комнате”, “в машине”, “в книге”.
– В пределах чего-либо: “В городе”, “в стране”, “в парке”. ” Тобто, правильно писати потрібно однозначно “В Україні”. І вони про це знають але ж бикують.
“Общие правила употребления:
НА:
– На поверхности чего-либо: “На столе”, “на стене”, “на полу”.
– На островах, полуостровах: “На Кипре”, “на Сахалине”, “на Камчатке”.
///////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
Тому мені смішно коли орки кажуть “В Донбасі” а не “НА Донбасі” тому, що це територія. Це скорочене від абревіатури Донецький вугільний басейн. Або коли вони кажуть: “В Крыму”. А це півострів Крим. Це теж територія. І треба казати : “НА Кримі”. Ну, неграмотні, що з них візьмеш?
/////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////////
П.С.1 Вам, шановна пані Світлана, велике дякую за Вашу красиву українську мову. І за важливі теми, які Ви тут піднімаєте.
П.С.2 Шановні колегі, прошу мене вибачить за багато помилок, які я тут наробила. Українську мову я на жаль не вивчала. Зараз вивчаю її самотужки.
Там де ви смієтеся з дурненьких русачків, вони повним ходом створюють нову реальність. Ч;ви гадаєте, що їхня верхівка і органи пропаганди не розуміють різниці між в та на? З Кримом історія давня, але коли поряд з донбасом змінюєш одне слово, То раптом нізвідки з’являється нова горда країна( але чомусь у вигляді двох недолугих бантустанів) іїї гордий на всю голову нарід.
я не знаю, як правильно (так, щоб обгрунтувати свої слова). зате знаю з досвіду, що “на” конкретно в даному випадку – маркер. бачите “на Украине” – скоріше за все перед вами п-р. кондовий.
най так і залишається. зручно ж.
Щодо свиноцапського “на Україну”: коли цапи їдуть в гості, вони кажуть в Англію, в Польшу, в Албанію. А коли йдуть війною – кажуть на Литву, на шведів, на Берлін, на Вашингтон. Тому в них закріпилося на Україну, бо вони сюди ходили війнами на протязі трьох столітть.
“не безпристрасного” – прискіпливого.