Автор перекладу: Світлана
ПО П’ЯТДЕСЯТ?
Після невдалого путчу у Вірменії, а також розпочатого упакування прокремлівських елементів, у тому числі яскравих і багатих, можна було засікати час і дивитися, коли ж «воспослідує» найбільш очікувана реакція. Ні, в цьому випадку маються на увазі не гнівні промови та погрози, а цілком відчутні дії, і ось процес пішов. Щоправда, ми чекали на нього ще минулого тижня, але тут треба робити поправку на те, що війна з Україною дає корективи в усіх напрямах, і в цьому плані – також.
І ось сьогодні стало відомо, що в курнику таки взялися за вірменський «коньяк». Причому зробили це системно, з масовими перевірками продукту та відповідними висновками й санкціями. Їхня преса сьогодні пише таке:
«Переважна більшість (85%) вірменських коньяків, що поставляються на російський ринок, не відповідають чинним стандартам і є фальсифікатом. Це показало спільне дослідження Спілки виробників коньяку, спирту та алкогольної продукції (Союзконьяк) із Міжнародною асоціацією «Антиконтрафакт».
Контрольні органи не полінувалися зробити хитрі і, напевно, недешеві аналізи, які показали, що під виглядом коньяку продається зовсім не коньяк, а невідомий продукт. Висновки невблаганні та недвозначні:
«Загалом експерти вивчили 71 зразок вірменського коньяку, закупленого у федеральних торговельних мережах. У вибірку увійшли напої восьми найбільших вірменських виробників, у тому числі «Абовянського коньячного заводу», «Араратського винного заводу» та «Прошянського коньячного заводу». У складі половини зразків (35 із 71) було знайдено спирт не виноградного походження. Це підтверджується аналізом співвідношення ізотопів вуглецю, водню та кисню».
Зрозуміло, що всі ці заходи проводяться для того, щоби дати підставу для заборони ввезення вірменського напою. У совкові часи таке називалося «на прохання трудящих», а зараз те саме буде на прохання Союзконьяку, який стоїть на варті відповідності вмісту пляшки його високій та гордій назві. Це випливає з тих висновків, які зроблено цією чудовою в багатьох сенсах організацією:
«У Союзконьяку також зазначили, що перевіряють напої з різних країн, але особлива увага приділяється вірменським коньякам, бо на полицях російських магазинів «дуже мало грузинських коньяків, ще менше, як не дивно, наших». «Саме тому ми ділимося переважно порушеннями вірменських виробників», – пояснив експерт Союзконьяку Андрєй Трєтьяков».
У цій історії чудово все: і помста вірменам, і боротьба за традиції та якість, але все крутиться навколо напою під назвою «коньяк». Але такий напій виробляється тільки у певній місцевості провінції Шаранта на південному заході Франції і більше ніде у світі. Трохи на південь від цієї місцевості, приблизно на тому самому винограді і з тими самими технологіями, виробляється схожий напій, але він уже не може називатися коньяком навіть у Франції, а тому він відомий під ім’ям «арманьяк». Це суто ліцензовані та закріплені назви, які більше ніхто у світі не може використовувати у назві своїх продуктів. Решту об’єднано загальною назвою «бренді».
Звідси випливає, що сам пафос цього дослідження смішний за визначенням, бо жодного вірменського коньяку не може бути в принципі, і робити дослідження напою на відповідність або невідповідність цій назві можуть або зовсім неосвічені пацієнти, або ідіоти. Ну, а «експерт», який зітхає про малу кількість «вітчизняних коньяків», може одразу йти в сад за словосполучення «вірменський коньяк», «вітчизняний коньяк» або за назву своєї контори «Союзконьяк». Але, як відомо, таким пацієнтам закон не писаний, і тому своє пійло вони називають коньяком або шампанським. У цьому – вся їхня суть. Вони не тільки «козлять», причому невміло, все, що тільки можуть, а ще й називають чужими іменами. Про що тут можна говорити, якщо вони взяли собі чужу та перекручену назву «росія»?
«НЕ ХОЧУ УЧИТЬСЯ, ХОЧУ ЖЕНИТЬСЯ»
На расеї ось-ось стартує проєкт «Кукушка», здертий із проєкту «Лібенсборн», про який було докладно розказано раніше, але не тільки це має підвищити плодючість місцевого населення, а й різке зниження віку, коли це саме населення може включитися у тему відтворення. Там уже знизили «вік згоди» і одруження, але не наскільки рішуче, як того хотілося б. Найближчим часом ці позиції мають бути опущені до 12 років, а судячи з того, які задушевні хороводи вони вже водять з Талібаном, можна очікувати зниження цього віку ще нижче, як це прийнято у бородатих товаришів, – наприклад, до восьми років.
Але тут є перешкода. Талібан заборонив дівчатам і жінкам вештатися громадськими місцями, і їх навчання дуже не вітається. Там вважають, що жінка – підневільна істота і має займатися лише відведеними їй справами всередині будинку, а тому й навчання їй не потрібне. Мабуть, ця ідея у лаптів викликає ентузіазм, але перехід до такого стану речей повинен бути поступовим, і тому просто зараз вони переглядають схему своєї системи освіти, бо вважають, що довго ошиватися у школі немає сенсу. Треба або народжувати, або йти в окопи, тобто приносити користь цареві. В результаті там очікуються такі зміни:
«У Росії необхідно повернути систему восьмирічного та десятирічного навчання у школі, щоб громадяни швидше народжували дітей, заявив голова комісії Громадської палати з демографії, захисту сім’ї, дітей і традиційних цінностей Сєргєй Рибальченко. Крім цього, він запропонував переводити на бюджетне вечірнє та заочне навчання студентів, у яких з’явиться дитина, і забезпечити молодим батькам можливість безкоштовно вступати на магістерські програми».
Мабуть, те саме чекає і школярок. Цілком можливо, що в найближчому майбутньому при школах буде організовано вечірні, а можливо, й нічні курси, де школярки зможуть здобувати необхідний країні досвід, отримуючи при цьому невеликий дохід. Ну, а якщо в результаті цих факультативів ще й діти підуть, то таким чином можна буде вбити одразу двох зайців – і демографію поправити, і направити школярок правильним шляхом, просто у проєкт «Кукушка». Словом, зозуля там відлетіла не лише у старого маразматика, а й у «широкої громадськості». Хоча, якщо уважно розібратися в їхній історії, то зозуля там навіть не прижилася, а тому відлітати було просто нікому.