Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
МЕЖА ТЕРПІННЯ
У далекій молодості, коли довелося служити в совковій армії, у моїй роті було два колоритні персонажі, про кожного з яких можна написати окрему повість. Один із них – литовець, а інший – естонець. Причому естонець потрапив до нас переведенням з іншої частини. Там він був водієм якогось яскравого дивізійного начальника, але потім його застукали з панночками, та ще й під мухою, у службовому автомобілі, і його перевели до нас уже простим водієм. Він був дуже дивним хлопцем, і певний час у нього, що називається, «не складалося» у нас, але трохи згодом стало зрозуміло, що це було хибне враження і насправді він виявився чудовим і, головне – вірним товаришем, на якого можна було покластися в будь-якій справі.
Слово, у якусь зимову святкову ніч ми вже закінчували свій другий рік служби і тому – випивали і закушували, після чого розмова сповзла, що називається, не туди, і добре, що поряд не виявилося зайвих вух, інакше горіти нам у Геєні вогненній. Загалом він знав, що я українець, і розмова зайшла на національну тему. Тоді він сказав про те, що ви (українці) ще спите і бачите сни, а ми (естонці) вже прокинулися і чекаємо моменту, коли можна буде змитися з цієї тюрми (СРСР).
Скажімо так, щось подібне я вже чув від місцевих литовців, і тому це твердження в мене вже не викликало подиву. Інша річ, що таких розмов я ніколи не чув від українців, що тоді бентежило. Ну, а закінчив він свою промову просто. Сказав: дуже скоро прокинетеся і ви, а потім – ми поговоримо про це в іншій країні, а точніше – як жителі інших країн. Зауважу, це розповідав хлопець, якому виповнилося 20 років. У результаті його слова збулися в плані різних країн і того, що ми прокинемося, не збулося тільки те, що ми цю тему ще раз порушимо, але вже потім.
І ось сьогодні пройшла інформація про те, що Естонія стоїть за один крок від того, щоб повністю закрити свій кордон з курником. Станом на сьогодні там є три сухопутні прикордонні переходи: Нарва, Койдула і Лухамаа. Як очікується, глава МВС Ігор Таро наступного тижня внесе до уряду пропозицію про закриття всіх автомобільних прикордонних переходів як для пішоходів, так і для транспорту. Кабмін повинен визначити, яким буде захід: тимчасовим чи безстроковим. Щось таке планує зробити і Фінляндія, але Естонія виявилася першою.
Сталося це після того, як, за даними МВС республіки, група диверсантів ГРУ у складі восьми осіб спробувала підпалити цех оборонної компанії Threod Systems у населеному пункті Віймсі. Спроба виявилася невдалою, і, за повідомленнями преси, не цілком зрозуміло, чи вдалося зловити диверсантів, чи ні, але в результаті – терпець Естонії урвався, і вона готується ухвалити рішення про повне закриття кордону з лепрозорієм. У маленької Естонії здорового глузду виявилося значно більше, ніж у володаря чуба. Хто таке міг уявити років десять тому? А якби Рональду Рейгану розповіли те, що буде виробляти президент США від республіканців через якісь три з лишком десятиліття, він би вважав це найдурнішим і найсумнішим анекдотом із усіх, які він збирав усе своє життя.
У будь-якому випадку, країни, яким не пощастило мати спільний кордон із курником, повинні винести уроки з нашого сусідства з цією сутністю і не просто перекрити кордон, а й зробити його перетин вкрай важким для будь-якої, в тому числі й військової техніки. А я нагадаю, що задовго до 2022 року писав про те, що весь кордон із курником треба перекопати й замінувати, а всі залізниці та автомобільні дороги – підірвати кілометрів на десять углиб України та обов’язково – демонтувати всі мости на тих напрямках. Але зелень все зробила навпаки.
(Далі буде)
> У результаті його слова збулися в плані різних країн і того, що ми прокинемося, не збулося тільки те, що ми цю тему ще раз порушимо, але вже потім.
Не збулося ще дещо. У Польщі (для співмірності з Україною) на момент звільнення від кацапів рівень тіньової економіки був співмірним з українським, але в Польщі після звільнення він пішов униз, а в Україні – вгору.
Рівень верховенства права в Польщі був набагато вищим за український, але й тут у Польщі він пішов угору, а в Україні – вниз.
” А я нагадаю, що задовго до 2022 року писав про те, що весь кордон із курником треба перекопати й замінувати, а всі залізниці та автомобільні дороги – підірвати кілометрів на десять углиб України та обов’язково – демонтувати всі мости на тих напрямках. ”
Це неправильна ідея. Мертва зона првинна бути на території ворога а не на своїй.
Моя історія, в продовження теми, про знайомство з Балтійцем.
Занесло мене в 1989 році в Челябінськ в одну з військових частин, буквально на одну ніч. Коло спілкування було чоловік 6, я – українець, естонець, інші русня. Коли естонець взнав, що я українець, запитав чи можу я йому почитати українську книгу. Відповів ствердно і стало дуже цікаво, що за література. Несе він, дивлюсь – Кобзар, в мене виніс мозку!
Просиділи з ним пару годин, я йому почитав, повчив його українській мові
Закарбувалась ця історія до дрібниць. На той час русня вважалась братами, а естонець читав Кобзар і точно знав хто вони є, а ми спали, нажаль