Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Раніше багато хто помічав дивне явище на анекдотах. Оповідач тільки починає цю повість, і в цей момент виникає думка про те, що начебто це вже колись було, але пригадати кінцівку – не вдається. В наші часи багато хто розповідає, що починає дивитися серіал і раптом розуміє, що бачив його раніше, бо впізнає героїв і щойно побачену сцену, але чим усе закінчиться – теж не може згадати. І тут відбувається поділ публіки на дві нерівні категорії. Одній і, напевно – більшій частині достатньо того, що раніше вже було витрачено час на перегляд цього фільму, а інша буде дивитися це до кінця, відчуваючи інтерес не тільки до сюжету, а й до того, в який момент вдасться згадати все.
Напевно, кожен був або в ролі ось такого слухача анекдоту, або чув від когось про цей феномен. І все б нічого, якби таке не програвалось у якихось серйозних справах. Сьогодні трапився саме такий випадок. Зятьок і Вітьок учергове поїхали в москву до путіна не для того, щоб щось йому розповісти, а щоб слухати його промови. Старому просто необхідно на когось виплеснути свою словесну діарею, і раніше це були мадам Меркель, мсьє Орбан, інші відповідальні товариші, а тепер доводиться виступати перед африканськими товаришами, а вони явно не можуть оцінити глибину історичних знань царя про Рюрика і взагалі про цивілізацію.
А тут випадає нагода все це розповісти американцям. Щоправда, нещодавно те саме він розповів главам Фінляндії та Норвегії, але це було по телефону і тому – не зараховується. Тож ці два напівпокери поїхали слухати про те, що їм розповість великий мислитель, філософ і володар такої шикарної, явно інтелігентської лисини. Але у всій цій історії є важливий момент, для усвідомлення якого треба повернутися до анекдотів.
Просто уявімо, що ви опинилися в ролі слухача старого, заяложеного анекдоту. Швидше за все, ви перервали б оповідача, процитувавши останню фразу хохми. Ну, а якби і слухали до кінця, то з почуттям жалю про згаяний час. Але ускладнимо умови завдання. Як би змінилося сприйняття анекдоту, якби вам за ці 20 секунд прослуховування заплатили 100 гривень? А якщо 1 000, і не гривень, а євро? Погодьмося, завдання вже перестає бути таким однозначним. А Вітьок і Зятьок вже отримують або сподіваються отримати значно більше, ніж 1000 євро, і тому слухають усю цю маячню з виглядом захоплення і навіть крапаючи слиною. Оповідач вважає, що слина крапає від захоплення, а насправді – від передчуття гонорару.
А між іншим, ось ці часті поїздки до прутіна цілком можуть супроводжуватися отриманням валіз із готівкою. Наприклад, по бабло до москви літав такий собі Ніколя Саркозі, колишній президент Франції і водночас – друг прутіна і Медведєва. Коли він пішов у відставку – регулярно їздив до прутіна, де отримував вагомі гонорари за «консультації». А тут прутін виступає як замовник, і цей дует виконує прутінський репертуар так, що аж шиї лисніють. І, відповідно, Додік робить те саме. Не дивно, що для цих заходів бажана особиста присутність, щоби не залишати зайвих слідів.
А взагалі кожен може уважно подивитися на алгоритм роботи Вітька і Зятька. Перед черговим раундом переговорів або відразу після нього вони їдуть не до Тромба, а до прутіна. Кожен може самостійно зробити висновок про те, чому так повторюється щоразу, а для мене це питання давно закрито як щодо дуету, так і про це тріо з чубатим солістом.
Катаргейт в Белом доме: доверенное лицо Трампа обвиняют в получении денег от Дохи
https://www.vesty.co.il/main/article/s1eogcf0ge
По заявлению бывшего делового партнера, Алекс Брюзевиц мог получить 500 тысяч долларов
КГБешники вже давно склали детальні психологічні (і психіатричні також!) портрети тієї шобли, котра зараз засідає у Білому Домі – і тому прекрасно розуміють за які ниточки треба смикати, щоб отримати від цих полупокерів усього, чого забажаєш!
Бо Трамп з його сімейкою та дружбанами – це найщиріші бариги в найповнішому розумінні цього терміну. Вони не мають ні моральних компасів, ні чітких ідеологічних орієнтирів, ні ґрунтовних знань з історії, філософії чи політології – лише нестримне бажання гребти під себе бабло у будь-який спосіб, у будь-якій кількості і за рахунок чого завгодно.
От прутін їм і наобіцяв “сім мішків гречаної вовни” у вигляді майбутніх спільних бізнес-проектів не суму 12 трильйонів (!) доларів. І зрозуміло, що такі радісні та задоволені морди після кожної зустрічі з прутіним, Вітьок і Зятьок мають не тому, що їм сподобався черговий путінський “мирний план”, а тому, що вони перебувають майже у фізичному передчутті обіцяної прутіним наживи, до якої ось вже рукою подати. Справа лише “за малим” – примусити Україну до капітуляції на путінських умовах, тільки таким чином, щоб сморід від цієї змови не просякнув їх самих. От вони і стараються…
Але, як на мене, результати проміжних виборів у США трохи відвели Україну від краю прірви. Бо якщо Трампу не вдалося додушити Україну, маючи в своїх руках всю повноту влади в США – то, втративши Конгрес і Сенат, після початку парламентських розслідувань щодо фінансових оборудок його сімейки – Трампу вже буде не до України.