Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
У вже далекому 2022 році часто траплялася популярна приказка, яка звучала приблизно так: «Я не стою на колінах, я шнурую берці». Ось і ніч із суботи на неділю можна віднести до цієї фрази. Як виявилося, наші фахівці готували те, що напрошувалося вже давно, і між іншим, ми висловлювали це як припущення щодо найближчих ударів Сил оборони по ворожій нафтовій інфраструктурі.
І справді, після двотижневої перерви наші військові взяли такий темп, що у лаптів навіть онучі почали відвалюватися. Повний тиждень щоночі ворог отримував удари по НПЗ у новому форматі. Йдеться про численні прильоти по всьому технологічному ланцюжку конкретного заводу. Влучання було забезпечено як в установки первинної переробки нафти, так і в ті частини заводу, які відповідають за випуск товарної продукції, а також пішли повідомлення про те, що дрони уражали заводську інфраструктуру, призначену для перерозподілу сировини та готової продукції між окремими установками та сховищами.
Лапті самі визнають, що для них це – нова реальність, і такий характер ударів має більш довгострокові наслідки щодо можливості відновлення зруйнованого і власне – відновлення роботи заводу. І ось саме такі удари ще не завдавалися по найзнаковіших заводах ворога, три з яких ми виділили як цілі першої необхідності. Йдеться про завод «Кірішінєфтєоргсинтез» (КІНЕФ).
Це дуже цікавий завод відразу з декількох точок зору. Так, серед усіх окремих НПЗ курника він посідає друге місце з обсягом переробки нафти 20,1 млн тонн за рік. Перше місце посідає Омський НПЗ із 22 млн тонн за рік. Щоправда, загальна статистика зрушує ці два заводи на одну сходинку вниз, але на першому місці там перебувають не один, а одразу три НПЗ в Уфі, які стоять буквально паркан до паркану. Три заводи переробляють 24 млн тонн за рік, але жоден окремий завод цієї трійці навіть близько не підходить ні до Кірішського НПЗ, ні тим більше – до Омського.
Але це ще не все. Крім величезного обсягу нафти, яка переробляється, цей завод розташовано зовсім неподалік наливних терміналів балтійських портів у районі Санкт-Ленінграда. Відповідно, його продукція покликана наситити паливом весь пітерський регіон, і, звісно ж, забезпечити експорт нафтопродуктів з балтійських портів. Тобто він виконує для Пітера та регіону ту саму роль, що Рязанський та московський НПЗ – для москви.
Але, мабуть, найважливіше тут навіть не це. Власником заводу є компанія «Сургутнєфтєгаз», яка самостійно видобуває та переробляє нафту. А кінцевими бенефіціарами компанії є сім’я прутіна і родичі його і Кабаєвої. Саме тому ми чекали удару саме по цьому заводу, і тепер зрозуміло, що позаминулої ночі було зроблено паузу для того, щоб підготувати удар по цій цілі. А підготовка там мала бути дуже ретельною, бо ціль розташовано вдвічі далі, ніж той самий Рязанський НПЗ, і плюс до того, треба обійти райони ППО ворога, що мають максимальну щільність вогню, – москву та Валдай, які якраз знаходяться на оптимальному маршруті до Кірішів. І ось із самого ранку ворог пише таке:
«У ніч на 9 листопада Ленінградську область атакували 113 безпілотників, повідомив глава регіону Олександр Дрозденко. «Є факти влучення БПЛА у промзоні міста Кіріші», – написав губернатор у телеграм-каналі».
(Далі буде)