Про курорти і не тільки

Автор перекладу: Світлана

На заголовному фото зображено епічну сцену, з передмовами та продовженням. Насправді чучхе всієї Північної Кореї Кім Винь Хунь зайнятий важливою справою – прийманням туристичного комплексу Calma Coast, щойно збудованого поряд із містом Вонсан на східному узбережжі КНДР. Ця зона призначена для російських туристів, для яких уже відкрито повітряне і залізничне сполучення. Зрозуміло, що сам власник обвислих щік вирішив проінспектувати готовність збудованих готелів до заповнення туристами. Але тут є нюанси, з яких одні видно на карті відразу, а інші треба знати, де шукати.

В очі впадає те, що курортна зона міцно відрізає курортний анклав від міста Вонсан. І справді, якщо ти приїхав занурювати своє тіло у морську воду без мазуту, то роби це мовчки і на відведеній території. Нема чого блукати околицями і дивитися, куди не треба. Через аеропорт особливо не походиш, а місцевий транспорт функціонуватиме так, щоб, окрім курортної зони, ніхто нічого не міг побачити. І нічого, що літаки будуть сідати практично в городи готелів, – головне, щоб усе було надійно та безпечно.

Однак у цьому пейзажі є й приховані бонуси. Звісно, всім російським туристам однаково не пощастить, але ті, кому випаде фарт, можуть бачити незабутнє видовище. Якщо вони почують шум, дивніший, ніж його виробляють літаки, то треба буде уважно дивитися в західному напрямку на гори. Якраз за гребнем гори розташовано таємний об’єкт північнокорейської армії. Якщо комусь траплялися фото товстуна, що ось так само сидить на стільці і спостерігає за стартом балістичної ракети, то це якраз те саме місце – за горою. Ось що пишуть про це відкриті джерела:

«Ракетний полігон Вонсан, розташований поблизу міста Вонсан на східному узбережжі КНДР у провінції Канвондо, є одним з ключових об’єктів для випробувань балістичних ракет Північної Кореї. Полігон знаходиться неподалік міста Вонсан, на Кальмаському півострові, в районі затоки Йонхинман Японського моря. Це стратегічно важливе місце, оточене гірським хребтом та островами, що забезпечує певну ізоляцію. Полігон використовується для випробувань балістичних ракет, включаючи ракети середньої та міжконтинентальної дальності. Кім Чен Ин неодноразово відвідував цей об’єкт для спостереження за пусками, включаючи нещодавні тести балістичних ракет у бік Японського моря. Вонсан відомий як місце проведення численних ракетних пусків, включаючи близько 40 ракет у рамках ядерної та ракетної програм КНДР з 2014 року. Останніми роками полігон активно використовується для тестування балістичної зброї».

Тому для курортників тут буде багато цікавого та видовищного. Це все одно що лаптям влаштували б курорт поруч із полігоном Капустін Яр, наприклад. І через те що ракети чучхе запускають у напрямку Японського моря, то вони якраз пролітатимуть над пляжем, заповненим лаптями.

Словом, саме там у лаптів намічається насичений відпочинок. Два дні поспіль ворожі ТГ-канали публікують різноманітні відео, на яких зафіксовано величезну чергу автомобілів на виїзд із Криму Керченським мостом. Причому у зворотному напрямку черги не спостерігається. Цілком можливо, це тому, що частина публіки вирішила переорієнтуватися з кримських курортів на північнокорейські через постійні дронові атаки, стрілянину ППО та інше. Але хто його знає, як воно буде на пляжах Вонсана? Можливо, після Ірану у Трумпа виникне бажання пройтися по ракетній та ядерній програмах товстуна?

Нехай це просто припущення, але Додік явно увійшов у смак і може підписатися ще на одну операцію такого плану. Тим більше що, крім самозадоволення, в нього є ще дві причини для такого ходу. Перша – очевидна. Під час першої каденції Трумп обіцяв угоду з КНДР щодо згортання ракетно-ядерної програми, але товстун не тільки не пішов на угоду, але й публічно, перед усім світом принизив Додіка, а той – злопам’ятний і мстивий тип, і якщо карта ляже, то він обов’язково поверне старі образи. Це він демонструє постійно навіть за дрібні образи, а тут була всесвітня ганьба.

Крім того, відносини між Японією та Південною Кореєю, з одного боку, і США – з іншого, саме за Трумпа стрімко псуються, і союзницькі відносини вже підвисли в недобрій паузі. Так, напередодні парламентських виборів у Японії Токіо скасувало регулярний саміт у форматі «2+2», де міністри закордонних справ та оборони двох країн обговорювали питання безпеки та коригували спільну позицію на зміни ситуації в регіоні. Японська преса пише, що Трумп, а разом із ним – і США, стали настільки токсичними в Японії, що цей саміт був би політичним самогубством для нинішнього уряду та правлячої партії.

І справді, Трумп ще під час своєї першої каденції вліз у переговорний процес між цими країнами та Північною Кореєю, через що союзники впали в прострацію, а результатом став провал переговорів самого Додіка та обвалення того крихкого переговорного процесу, який був до його втручання. Тобто замість гаранта безпеки Трумп став символом непередбачуваності й безумовного підвищення рівня загроз. А після того як він видав порцію своїх тарифів, його токсичність пішла в «червону зону».

У такій ситуації операція проти північнокорейських ядерної та ракетної програм могла б реанімувати стосунки. Звісно, це не є чимось неминучим, але після іранської операції Додік явно осідлав Буцефала і тепер вважає себе великим полководцем. А як відомо, на цю конячку легко заскочити, а злізти з неї набагато складніше. Тим більше це практично неможливо для старезного нарциса. Тож тут усе може бути, і якщо Трумпа раптом понесе в цей бік, то «руссо туристо» обмажуть «обліко моралє» товстим шаром своїх сумнівів у стилі: «А може, все-таки Крим?»

Але для того щоб підбити підсумок саме північнокорейської теми, варто згадати ще один, вже третій епізод такого собі триптиха «Товстун суворо спостерігає». Перший із них – товстун спостерігає за стартом балістичної ракети на полігоні Вонсан, другий – він спостерігає святковий, хоч і пробний спуск тушки з водної гірки в готельному комплексі Вонсана, а третій відбувся в іншому місці.

Навесні поточного року на воду було спущено два найбільші кораблі ВМФ Північної Кореї, які мають водотоннажність понад 5 тисяч тонн і належать до класу «есмінець». Перший есмінець побудовано на суднобудівній верфі в Нампхо (західне узбережжя КНДР, провінція Пхенан-Намдо, біля Жовтого моря). Спуск на воду відбувся у квітні 2025 року, про що повідомлялося у північнокорейських державних ЗМІ (ЦТАК). Есмінець успішно увійшов до складу військово-морських сил КНДР. Другий есмінець побудовано на судноверфі в Чхонджіні (північно-східне узбережжя, провінція Хамгьон-Пукто біля Японського моря, неподалік російського кордону). Спуск на воду відбувся 21 травня 2025 року.

Як зазначають профільні фахівці, кораблі було збудовано за активної участі федерації. Про це свідчать як особливості конструкції корпусу корабля, так і склад озброєнь. У Мережі з цього приводу є такі міркування:

«Певні елементи дизайну нових есмінців чітко вказують на значний ступінь участі росії в їх розробці, пояснив Майк Планкетт, старший морський експерт військово-аналітичної компанії Janes. Це видно, наприклад, при порівнянні корейських кораблів з ескадреними міноносцями проєкту 11356, також відомими як фрегати класу «Адмірал Григорович». У них однакові корма та ніс. «Квітневий» есмінець також видає вилиця (лінія перетину борту з корпусом) – вона абсолютно однакова у російського та корейського кораблів, вказує Планкетт».

Вважається, що для того, щоб розмістити все озброєння, у тому числі установки для вертикального пуску ракет, корабель довелося зробити довшим за прототип на 20 метрів, що без російських фахівців було неможливо. Плюс до того, на поширених корейським телебаченням зйомках корабля видно, що на ньому встановлено «Панцир-М» – російський зенітний ракетно-артилерійський комплекс із ракетами малого радіуса дії. Це перший випадок, коли «Панцир-М» з’явився не на російському кораблі.

Ну, і звісно, є ще один важливий момент. У 2023 році Ин власним ходом відвідував базу російського флоту у Владивостоці, і вже за півтора року перший північнокорейський есмінець було урочисто спущено на воду. Північнокорейська преса святково повідомила, що корабель побудували приблизно за 400 днів (близько 13 місяців). Це швидше, ніж будують такі кораблі інші провідні військові держави. У Китаю на це зазвичай витрачається 18 місяців, у США – близько двох років, у Росії це може тривати до 11 років.

Втім, ось такі стрімкі темпи будівництва можуть мати «друге дно» якраз у стилі совка або тих, хто так чи інакше просочився його духом. Той самий Планкетт робить таке припущення:

«Північнокорейські есмінці можуть бути поки не оснащені двигунами. На це вказує, зокрема, те, що всі вентиляційні отвори, через які повітря повинно проникати в машинне відділення для охолодження двигунів та іншого обладнання, закрито металевими пластинами. Крім того, есмінці на публічних відео пересуваються лише з допомогою буксирів (хоча вже демонструють запуски ракет). Зрештою, у «квітневого» корабля дуже високе осідання. Звісно, він не завантажений ракетами, снарядами та іншими необхідними запасами, але навіть з урахуванням цього вода набагато нижча від позначеної ватерлінії».

Цілком можливо, що саме це вплинуло на стійкість другого корабля, і як відомо, під час його спуску на воду, під час якого Ин звично спостерігав за перебігом процесу, есмінець перекинувся, прийняв на борт воду і ліг на ґрунт. З іншого боку, скільки російських кораблів ЗСУ цілком успішно поклали на ґрунт, чудово знають краби та бички, а тепер знає й Ин. І це він ще не в курсі того, як працюють російські «Панцирі». Зате про це добре обізнані турки, і ось що нещодавно з’явилося в Мережі:

Ну, а як це знають рушники – інша розмова. Всі ці залізяки, починаючи від «Буків» і «Торів» і закінчуючи С-300, а може, і С-400, у результаті змогли збити лише два тихохідні розвідувальні дрони ВПС Ізраїлю, але це інша історія.